національний музей
тараса шевченка

укр рус eng

Антонович Володимир Боніфатієвич

Прізвище, ім'я, по-батькові

Антонович Володимир Боніфатієвич

Роки життя (за новим стилем) 

18 січня 1834 – 21 березня 1908

Діяльність

Український історик, археолог, етнограф, громадський і політичний діяч.

Коротка біографія

Народився в містечку Махнівка Бердичівського повіту Київської губернії, тепер село Комсомольське Козятинського району Вінницької області. Закінчив медичний (1855 рік) та історико-філологічний (1860 рік) факультети Київського університету. З 1861 року був викладачем латинської мови у Першій київській гімназії, з 1863 року – чиновник у канцелярії київського, подільського та волинського генерал-губернатора. З 1863 – 1880 роки був головним редактором Тимчасової комісії для розгляду давніх актів у Києві. З 1880 – 1883 роки був деканом історико-філологічного факультету Київського університету. Один із фундаторів і голова (1881 – 1887) Історичного товариства Нестора-літописця, член-кориспондент петербурзької Академії наук (1902).

Володимир Антонович був засновником київської школи істориків та автор численних праць з української історії, зокрема студій з історії Давньої Русі, Великого князівства Литовського, козацтва, гайдамаччини; археології, етнографії. З Антоновичем пов'язують впровадження традиції документалізму в українській історіографії. За редакцією Антоновича було зібрано і видано 9 томів «Архива Юго-Западной России» (понад 2200 документів) Разом з Михайлом Драгомановим Анотонович видав «Исторические песни малорусского народа» (К., 1874 – 1875. Т. 1 –2). Йому належать праці з історії України: «Про походження козацтва», «Про гайдамацтво», «Київ та його доля і значення з ХІV до ХVІ століття», «Монографії з історії Західної і Південно-Західної Росії», «Розкопки в землі древлян», «Археологічна карта Київської губернії», «Історичні пісні малоросійського народу» та інше.

Місця де перебував, працював, зв'язок з Україною

Київ, Махнівка, Бердичівського повіту Київської губернії, тепер село Комсомольське Козятинського району Вінницької області.

Зв'язок з Т. Г. Шевченком

Володимир Антонович брав участь у київській частині заходів для перепоховання Тараса Шевченка, виголосив промову під час перенесення домовини Шевченка з Подолу на пароплав поблизу Ланцюгового мосту. 1 березня 1881 року Володимир Антонович виступив з доповіддю «Произведения Шевченка, содержание которых составляют исторические события» на урочистому засіданні Історичного товариства Нестора-літописця при Київському університеті з нагоди 20-х роковин смерті поета. У ній Антонович акцентував увагу на художній правдивості цілісного образу історичної доби в творах Шевченка, хоча й відзначив низку фактографічних помилок. Він обстоював думку, що не можна оцінювати художню творчість з позицій суворого критичного аналізу фактів, а поета-митця ототожнювати з істориком. Шевченко використовував обмежений, часом невірогідний історичний матеріал з праць Бантиш-Каменського, Маркевича, Рубана та апокрифічні «Історії Русів». Деякі сюжети української минувшини були тоді недостатньо розробленими в історичній науці. У творах Шевченка представлено соціальну правду минувшини. Володимир Антонович наголосив на точних і правдивих соціальних типажах, репрезентованих у Шевченкових «Гайдамаках» та «Гамалії». Поет інтуїтивно відтворював реальні явища і процеси історичного життя. Антонович співвідносив історичні сюжети окремих поезій Шевченка з соціальними засадами суспільства тієї чи іншої історичної доби. Він не раз згадував Шевченка у багатьох контекстах, зокрема для пояснення суспільних поглядів українофілів. У 1892 році він допомагав коментувати «Кобзар» Шевченка, подавши у трьох листах до нього 46 великих коментарів. Думки Антоновича про Шевченка по різному сприймали і сприймають дослідники. Онук Антоновича вважав, що висновки Володимира Боніфатієвича щодо історичних поглядів Шевченка і нині є достатньо адекватними. Натомість Григорій Грабович стверджує, що оцінки Антоновича спираються на романтичний міфологізм.