національний музей
тараса шевченка

укр рус eng

Шевченко Тарас. Гайдамака Галайда. Копія П. Куліша (олівець, 1840 - 1841)

Автор  

Шевченко Тарас Григорович (?)

 

Назва

«Гайдамака Галайда». За поемою «Гайдамаки» (див. відповідну статтю). Копія П.Куліша(див. відповідну статтю)

 

Рік виконання

1840 – 1841

 

Місце виконання

Санкт-Петербург (див. відповідну статтю)

 

Техніка, стиль, епоха

Папір, олівець

 

Історія створення

Копію, напевно, виконано самим Кулішем із Шевченкового оригіналу, про який Олександра Куліш (див. Ганна Барвінок) писала в листі до Іллі Шрага (?) від 16 вересня 1899 року: «Коли Шевченко сидів у Третьому відділенні (див. Третій відділ Власної Його Імператорської Величності канцелярії) за решоткою, він нарисував “Гайдамаку” і переслав дружині моїй, а потім, надсилаючи Вольфу (? М. О. Вольф) рисунки де Бальмена (див. Сергій де Бальмен)([Сергія. – Ред.]) для ілюстрування “Орисі” (? Оповідання «Орися» П. Куліш)моєї дружини, і його надіслав, але Вольф “Гайдамаки” не повернув, хоча чоловік мій багато разів писав до нього» [Яцюк В. Барвінкові етюди // Ганна Барвінок: Збірник до 170-річчя від дня народження. – К., 2001. – С.480].

Найімовірніше, саме цю копію бачив 1850 року М.М. Білозерський (див. відповідну статтю) у бібліотеці П.О. Куліша й оповів про неї у спогадах: «У Куліша тоді ж була копія невеликого малюнка Шевченка – «Гайдамака Галайда із свяченим над Дніпром».

Однак щодо часу і обставин виконання рисунка в 1847 році «за решоткою» є великий сумнів. Оповідання П.О. Куліша «Орися», написане в 1844 році, вперше опубліковане 1857 року в «Записках о Южной Руси» (? Т. 2) [Кулиш П. Орися // Записки о Южной Руси. – СПб., 1857. – Т. 2. – С.107-108] без жодних ілюстрацій, а відтак малюнок мав би залишатися у М.О. Вольфа (1826-1883). Проте його син А.М. Вольф у листі до Куліша від 26 жовтня 1894 року на прохання повернути Шевченкові твори відповів, що серед малюнків, які в них є, творів Шевченка «не залишилося […] всі малюнки, що торкалися Малоросії, повернуті за належністю» [Т.Г. Шевченко в епістолярії відділу рукописів Центральної наукової бібліотеки АН УРСР. – К., 1966. – С.162-163].

 

Мистецтвознавчий аналіз

Рисунок відповідає рядкам поеми «Гайдамаки»:

 Так думав, ідучи в латаній свитині,

 Сердега Ярема з свяченим в руках.

 А Дніпр мов підслухав: широкий та синій,

 Підняв гори-хвилі…

Виконаний не характерним для Шевченка контуром, рисунок, очевидно, є копією з об’ємно модельованого Шевченкового оригіналу, створеного, мабуть, під час написання поеми «Гайдамаки», орієнтовно у 1840 – 1841 роках.

Композиція рисунка, зокрема ліва його частина, де зображено буремний пейзаж на Дніпрі з похиленими вітром вербами та двома парусними човнами на хвилях, є ремінісценцією фрагмента з твору «Католицький чернець» (?) (1839). Способом зображення окремих деталей – близький до рисунка «Знахар» (див. відповідну статтю) (1841).

 

Місце збереження

Київ (див. відповідну статтю), Національний музей Тараса Шевченка(?)

 

Примітки

Угорі чорнилом напис: «Рисунок Т. Шевченко». Внизу: «Собств[енность] О. Тиша-Тиш[инского]». На звороті напис олівцем: «За дуже хороше співанье – Славнихъ нашихъ писенъ въ память отъ Алексія Сенчилло-Стефановського. 1856 г. 29 марта».

Ще одна, виконана Кулішем, копія-ремінісценція є у вигляді віньєтки на його листі від 22 березня 1854 року із села Мотронівки (див. відповідну статтю) до С.Т. (С. Т. Аксаков, див. відповідну статтю) та К.С. Аксакових (К. С. Аксаков ?). Перекопіювавши з оригіналу чи з копії (яка ще, можливо, залишалася в нього) контур постаті гайдамаки, Куліш вніс зміни у вираз обличчя та в деталі. Замість рушниці у гайдамаки на плечі – коса, в руці замість «свяченого» – казанок. На другому плані – прикмети хуторянського життя автора – ідилічний український пейзаж з видом на село, церква, вітряк. Лист із віньєткою зберігається у Російському державному архіві літератури і мистецтва (?) (Москва).

Місце збереження Шевченкового оригіналу «Гайдамаки Галайди» залишається не встановленим.