національний музей
тараса шевченка

укр рус eng

Гербель Микола Васильович

Прізвище, ім'я, по-батькові

Гербель Микола Васильович

Роки життя (за новим стилем)

8 грудня 1827 – 20 березня 1883

Діяльність  

Російський поет, перекладач, видавець.

Коротка біографія

Народився 8 грудня 1827 року в місті Твер. Гербель був сином генерал-лейтенанта артилерії. Його предки виїхали до Росії з німецької частини Швейцарії ще за царювання Петра І.

У 1847 році закінчив Ніжинський ліцей. Після закінчення Ліцею вступив до ізюмського гусарського полку. Вийшовши в 1858 році у відставку, Гербель присвятив себе літературно-видавничій діяльності. Він сам багато перекладав і разом з іншими кваліфікованими перекладачами організував видання російською мовою світових класиків – Шиллера, Байрона, Шекспіра, Гете та інших.

Переклади Гербеля з Шевченка гостро критикував Грабовський у «Зорі» (1896 року ч. 5) і все ж визнавав їх кращими, якщо порівняти їх з перекладами багатьох інших авторів.

Переклав «Слово о полку Ігоревім» (1854). Видав поетичну збірку «Відголоски» (1858). Після 1862 року розгорнув широку видавничу діяльність. Уклав довідкові видання: «Російські поети в біографіях і зразках» (1873, перевидання 1880, 1888); «Німецькі поети в біографіях і зразках» (1877). За редакцією Гербеля вийшли багатотомні видання творів Шиллера, Байрона, Шекспіра, Гофмана та інших у перекладах російських поетів. Підготував антологію «Поезія слов’ян» (1871), куди ввів численні переклади з української літератури.

Місця де перебував, працював, зв'язок з Україною (географічний чинник)

Твер, Ніжин, Петербург.

Зв’язок із Т. Г. Шевченком

Шевченко познайомився з Гербелем у 1846 році, коли приїздив разом з Чужбинським до Ніжина, де Гербель вчився тоді в Ліцеї на останньому курсі. Шевченко записав Гербелю в альбом чотири рядки зі свого посланія до Гоголя.

Гербель здійснив переклад Шевченкового вірша «Думка» («Нащо мені чорні брови») (Библиотека для чтения. 1856. № 12). Прочитавши цей переклад на засланні, Шевченко в листі до Андрія Маркевича від 22 квітня 1857 (з Новопетровського укріплення) просив подякувати Гербелю: «Ще ось що: чи не зострінешся там часом з Гербелем, переводчиком Слова о полку Игореві. Воно хоч і зоветься Гербель, а такий же сірий хахол, як і ми з тобою, молодий мій друже! Отож як побачиш його, то подякуй йому за перевод Малороссійской думы, надрукованої в «Библіотеки для чтенія» (листопад, 1856). Це був перший друкований переклад з Шевченка російською мовою.

Наприкінці 1850-х років Гербель друкував свої переклади з Шевченка в петербурзьких журналах, видав «Кобзарь» Тараса Шевченко в переводе русских поэтов», де зібрав переклади Плещеєва, Михайлова, Курочкіна, Берга, Крестовського і Мея, а також умістив 11 своїх перекладів: «Тополя», «Перебендя», «Тарасова ніч», «Катерина», «Доля», «Не додому вночі йдучи», «Пустка» («Заворожи мені, волхве») та інші, та бібліографію опублікованих на той час творів Шевченка і російських перекладів їх, яку сам склав. Примірник книжки з написом: «Тарасу Григорьевичу Шевченко от почитателя4  его таланта и переводчика и издателя его сочинений Николая Гербеля» подарував авторові (зберігається в Інституті літератури ім. Т.Г.Шевченка АН УРСР. –Ф.1. № 558). У доповненому вигляді Гербель перевидав цю збірку 1869 та 1876.

Усього переклав 18 творів Шевченка, зокрема, поему «Гайдамаки», балади та ліричні вірші. В останньому виданні подав 39 віршів і поем Шевченка (понад третину – у власних перекладах) і бібліографію друкованих творів Шевченка та їх російських перекладів, яку склав сам. У двотомному виданні своїх творів (СПб., 1882) є 17 перекладів з Шевченка.

Багатьом перекладам Гербеля властиве недоречне «облітературювання» стилю і віршової техніки оригіналу або штучна підробка під «народність».

«Кобзар» за редакцією Гербеля, незважаючи на художню нерівноцінність зібраних у ньому перекладів, був упродовж ХІХ – початку ХХ століття одним з основних джерел знайомства російських читачів з поезією Шевченка.

Зустрічався з Шевченком у Петербурзі в останні роки життя, одержав від нього в подарунок автограф вірша «Поставлю хату і кімнату» (зберігається в РНБ. Ф. 179. № 12. Арк. 289).

Однак розуміння поезії Шевченка у Гербеля виявилося надто обмеженим. Він перекладав здебільшого ранні твори поета («Перебендя», «Тополя», «Тарасова ніч», «Катерина», «Гайдамаки»), недооцінюючи пізніші, навіть дозволені в Росії. Невисокий рівень власної поетичної обдарованості, схильність до літературного шаблону, спрощене уявлення про народнопоетичну стилістику призводили до нівелювання у перекладах Гербеля рис національної та індивідуальної самобутності поезії Шевченка.

Висловлювання про діяча відомих дослідників культури та науки

За висловом Пантелеймона Куліша, Гербель намагався «переложить «Кобзаря» на язык собственных «Отголосков» и превратить Шевченкову кобзу в великорусскую балалайку» (Основа. 1862. № 3. С. 39).

Істотні прорахунки в перекладах Гербеля відзначила тогочасна і пізніша критика (Олександр Афанасьєв-Чужбинський, Микола Курочкін, Іван Рудченко, Павло Грабовський). Вміщені у збірнику Гербеля переклади Олексія Плещеєва, Михайла Михайлова, Миколи Курочкіна, які прагнули зберегти актуальні громадянські мотиви віршів Шевченка та деякі риси авторського стилю, не могли переважити примітивну «фольклоризацію» чи банальне «олітературювання» Шевченка, яке проявилося у перекладах Гербеля і спричинилося до формування в Росії збідненого образу Шевченка як поета «простонародного».

Олександр Васильович Багрій визнавав, що переклади Гербеля «до сих пор сохраняют свое значение, в особенности потому, что переводчик достаточно сознательно относился к вопросам ритма и размера» (Багрий А.В. – Т.Г.Шевченко в русских переводах. Баку, 1925. – С. 76).

Филипович Павло: «Але щодо евфонії та мови перекладів, то Гербелеві можна зробити чимало закидів» (Филипович П. – Перший переклад з Шевченка російською мовою» – збірник «Шевченко», Інститут Т.Шевченка, 1928 р.)