національний музей
тараса шевченка

укр рус eng

Шевченко Тарас. Зустріч Тараса Бульби із синами (сепія, 1842)

Автор  

Шевченко Тарас Григорович (?) 

 

Назва 

«Зустріч Тараса Бульби із синами». За повістю Миколи Гоголя «Тарас Бульба» (?)

 

Рік виконання

1842

 

Місце виконання

Санкт-Петербург (див. відповідну статтю)

 

Техніка, стиль, епоха

Папір, сепія (?)

 

Мистецтвознавчий аналіз

Шевченко був першим художником, який звернувся до ілюстрування повісті Миколи Гоголя «Тарас Бульба», скориставшись другою, докорінно переробленою автором редакцією повісті [Сочинения Николая Гоголя. – СПб., 1842. – Т. 2. – С. 59].

Шевченко відтворив епізод приїзду додому з Київської школи двох синів Тараса Бульби – Остапа та Андрія. Батько зустрів синів кепкуванням з їхнього одягу, «попівських підрясників», на що ображений Остап відповів: «”Хоч ти мені батько, а як будеш сміятися, то, їй-богу, наб’ю” […] Тарас з готовністю почав засукувати рукав, говорячи: “Як же ти хочеш зі мною битися, хіба що кулаками? “».

Конфлікт розгорається на пердньому плані, де розмова між батьком і сином набуває драматичної напруги. Зображуючи Тараса Бульбу Шевченко не дотримується академічних канонів ідеальної краси. Він підкреслює товщину і присадкуватість «двадцятипудової» (за Гоголем) фігури. Тарас міцний і кремезний, наче старий дуб, не випадково на тлі – стовбур гіллястого дуба. Остап і Андрій – два різних характери. Сильний Остап – в ньому не важко впізнати вчорашнього впертого бурсака і завтрашнього сміливого воїна. Андрій – тихий, сором’язливий, «мазунчик», як кепкуючи назвав його батько, – мовчазно стоїть. Обидва в довгих бурсацьких свитках – «поповских подрясниках» і лише у Остапа (цю деталь Шевченко додає від себе) біля пояса кісет і козацька люлька: юнак вже давно уявляє себе козаком. Не лише риси характеру, але і зовнішній вигляд героїв Шевченко передає точно за Гоголем.

Емоційний лад сцени митець передав через своєрідний ритм тонового моделювання: освітлені постаті батька і матері виділяються на темному тлі дерева та паркану за ними, а фігури синів, модельовані насиченим тоном, контрастують зі світлим відтінком тла хати. Пасивним учасником подій став козак на дальньому плані поза воротами подвір’я, що утримує коней, на яких приїхали сини. Багатоплановість, широка оповідальність, точність в зображені побутових деталей сцени свідчить про бажання максимально точно і реалістично відтворити український колорит, описаний Гоголем.

 

Місце збереження

Санкт-Петербург, Ермітаж (див. відповідну статтю)

 

Примітки

Існує довільна копія з цього малюнка олійними фарбами роботи співучня Шевченка по Академії мистецтв (див. відповідну статтю) І.В. Гудовського (див. відповідну статтю) (Літературно-меморіальний будинок-музей Т.Г. Шевченка (?), Київ (див. відповідну статтю)).