національний музей
тараса шевченка

укр рус eng

Шевченко Тарас. Казашка Катя (сепія, 1856 - 1857)

Автор  

Шевченко Тарас Григорович (?)

 

Назва 

«Казашка Катя»

 

Рік виконання

1856 – 1857

 

Місце виконання

Новопетровське укріплення (див. відповідну статтю) (нині місто Форт-Шевченко, центр Тупкараганського району Мангістауської області, Казахстан).

 

Техніка, стиль, епоха

Папір, сепія (?)

 

Історія створення

Виконаний наприкінці заслання, коли Шевченко очікував офіційного наказу про звільнення і багато працював у галузі портрета та побутового жанру.

 

Мистецтвознавчий аналіз

У творі використано, за висловом Шевченка, «поетичне повір’я», тобто  звичай киргизів (?) поминати померлих. Про нього Шевченко писав Б.Залєському (див. відповідну статтю) в приписці від 20 травня 1857 року до листа від 8 травня 1857 року.

У творі поєдналися здобутки Шевченка як майстра портрета та побутового жанру. Моделлю була вихованка родини коменданта І.Ускова (див. відповідну статтю) Катя (?). Малюнок виконано в техніці сепії, яку в цей період художник використовував як у портретах, так і в сюжетних малюнках, що мають самостійне мистецьке значення (сцени з життя казахів, композиції з автопортретними зображеннями, малюнки на літературні та міфологічні сюжети). В ньому відчутні академічна вимогливість, прагнення досконало передати освітлення, промоделювати обличчя і, разом з тим, показати персонажа в певному стані.

Малюнок є високим зразком монохромного живопису Шевченка. Завдяки винятковій майстерності світлотіньового моделювання юного дівочого обличчя, точно відчутому співвідношенню постаті та тла, романтичному трактуванню образу, що гармонійно поєднує красу фізичну та духовну, він належить до найбільш популярних мистецьких творів Шевченка.

 

Місце збереження

Київ (див. відповідну статтю), Національний музей Тараса Шевченка (?)

 

Примітки

Малюнок постійно зберігався в родині Ускових як «Портрет Кати – няни Наташиной в киргизском костюме» (до 1925 року казахів офіційно називали киргизами).

В.Яцюк (?) атрибутував малюнок як «Молитва за небіжчиків» (Володимир Яцюк. Живопис – моя професія. – К., 1989. – С.199).