національний музей
тараса шевченка

укр рус eng

Шевченко (Грушівський) Григорій Іванович

Прізвище, ім'я, по-батькові

Шевченко (Грушівський) Григорій Іванович

Роки життя (за новим стилем)

1781 – 2 квітня 1825

Діяльність  

Селянин, кріпак Василя Васильовича Енгельгардта, возив панське «збіжжя» до Києва, чумакував у Крим.

Коротка біографія

Народився 1781 року в селі Кирилівці, у сім'ї селянина-кріпака Івана Андрійовича Шевченка та його дружини Горпини Сергіївни. Чумакував, часто возив до Києва панське добро. В 1802 році одружився з Катериною Якимівною Бойко. Жив у селі Кирилівка, а літом 1810 року переїхав разом з дружиною та шестирічною донькою Катрею з Кирилівки до Моринців, де оселився в порожній хаті Колесника, прозваного Копієм, засланого до Сибіру. Мав з Катериною Якимівною 9 дітей: Катерина (1804), Микита (1812), Тарас (1814), Ярина (1816), Марія (1819), Йосип (1821), троє померли маленькими. 1815 року сім'я Григорія Шевченка повернулася в село Кирилівку, де спочатку жила у Івана Андрійовича Шевченка, а незабаром перебралася в хату, куплену батьком і тестем за 200 карбованців «асигнаціями» у односельчанина Пилипа Тетерюка. Був письменним, своїх дітей також віддав учитися до школи дячка Павла Рубана. Чумакуючи брав з собою малого Тараса. Після смерті дружини Іван Григорович залишився з п'ятьма дітьми. 7 жовтня 1823 року чоловік одружився вдруге із вдовою Ксенією (Оксаною) Терещенко, яка мала своїх трьох дітей. Пізньої осені 1824 року під час подорожі до Києва він застудився і помер на 44 році життя 21 березня 1925 року. Вмираючи Григорій Іванович висловив знаменне пророцтво щодо майбутньої долі сина: «Синові Тарасу із мого хазяйства нічого не треба, він не буде абияким чоловіком: з його буде або щось дуже добре, або велике ледащо; для його моє наслідство або нічого не буде значить, або нічого не поможе».

Місця де перебував, працював, зв'язок з Україною

Київ, чумакував в Одесу, Умань, на Гуляй-Поле, повз Новомиргород, Грузівку, Єлизаветград.

Зв’язок із Т. Г. Шевченком

Батько Тараса Шевченка. Будучи у Вільно, Тарас у 1829 – 1830 роках намалював портрет батька Григорія Івановича Шевченка. Під малюнком тушшю: «Се мій батько». Шевченко задує  батька у вірші «Якби ви знали, паничі»:

Там батько, плачучи з дітьми, 

А ми були малі та голі, 

Не витерпів лихої долі, 

Умер на панщині!..

Григорій Іванович чумакував і часто брав із собою в дорогу малого Тараса Шевченка. В повісті «Варнак» поет описує свою подорож з батьком через Гуляй-Поле, повз Новомиргород, Грузівку до Єлизаветграда.

Висловлювання про діяча відомих дослідників культури та науки

«Тарасів батько, чоловік тихий і працьовитий, знав грамоту, був письменний – не рідкість, для українського села ХVІІ століття, але рідкість для ХХ століття». (Іван Дзюба. Тарас Шевченко. К.,2008.- С.20)