національний музей
тараса шевченка

укр рус eng

Шевченко Тарас. Киргизеня (сепія, олівець, 1856 - 1857)

Автор  

Шевченко Тарас Григорович (?) 

 

Назва

«Киргизеня»

 

Рік виконання

літо 1856 – травень 1857

 

Місце виконання

Новопетровське укріплення (див. відповідну статтю) (нині місто Форт Шевченка, Казахстан)

 

Техніка, стиль, епоха

Брістольський папір, сепія(?), графітний олівець

 

Історія створення

В кінці квітня 1856 року Шевченко одержує першого листа від А.І. Толстої (див. відповідну статтю), в якому вона обіцяє вжити заходів для його визволення із заслання. В подяку за це в кінці квітня – на початку травня 1857 року малюнок було надіслано через Бр.Залеського (див. відповідну статтю) і С.Сераковського (див. статтю «Зигмунд Сераковський») А.І. Толстій. В листі до Бр.Залеського від 8 травня 1857 року. Тарас Григорович писав: «Вместе с семенами послано тебе и мое рукоделье, три штуки. Две для твого собственного употребления, т. е. для продажи по твоєму усмотрению, а третья с надписью для графини Т[олстой]. Которую и прошу тебя немедля переслать…».

 

Мистецтвознавчий аналіз

З великою майстерністю виконано цей жанровий твір, лаконічна й зрозуміла трактовка сюжету, до якого внесено й автопортрет художника. Композиція побудована за принципом трикутника: солдат Шевченко зі щирим співчуттям та батьківською теплотою, сидячи біля дверей землянки, в якій він відпочивав і творив, спостерігає за хвилинною радістю бідного казахського хлопчика, який грається з кішкою. Тіло хлопчика змодельовано цілком реально, без усякого прикрашання під ідеальні античні форми.

Художник в цьому простому мотиві виразив те, що його найбільше хвилювало, й показав своє становище й оточення на засланні, помістив тут свій автопортрет – ніби пропонує нам нову форму для нового романтичного змісту, показує свою вільну творчу фантазію й індивідуальність. Через мотив безжурного дитинства передає драму своєї неволі.

Цікава робота в плані передачі перспективи та світло-тіньових рішень. Трьохрівневе освітлення від темного всередині приміщення до дещо освітленого середнього плану – підсвічує праві боки: Шевченка, що сидить, в накинутій шинелі біля складеної з вапняку стіни, на стільці, заклавши ногу на ногу, та напівоголеного хлопчика, що сидить на камені за порогом землянки; і яскраво світлого простору, який охоплює город, дерева, небо. Разом із тим митець різними художніми засобами дає нам змогу відчувати світло, яке надходить крізь відкриті двері до приміщення: полиски світла на порозі землянки, голові й шиї кішки, яка стоїть на задніх лапках і «служить», відвороті світлих штанців хлопчика, на полях його повстяного капелюха намальовано сепією світлого кольору; права сторона оголеного тіла хлопчика – це світла сепія, а затінена ліва сторона рук, тулуба, шиї: на світлу сепію нанесено цятки з розчину желатину зі своєрідним полиском – для увиразнення затінених фрагментів та посилення контрастності тону. Хвилястими лініями та косими штрихами темною сепією передано затемнені місця: на шинелі Шевченка (ліворуч з нанесенням розчину желатину – прозоре тонке покриття), тулубі кішки, на каменях та лопаті, що стоїть за дверима, на штанцях хлопчика – графітним олівцем.

 

Місце збереження

Київ (див. відповідну статтю), Національний музей Тараса Шевченка (?)

 

Примітки

В академічному виданні «Шевченко Т.. ПЗТ: У 10 Т. – К., 1964. – С.34» малюнок поданий під назвою «Т.Г. Шевченко і казахський хлопчик, що грається з кішкою». Така та інша назва «Киргизький хлопчик грається з кішкою» найбільше зустрічаються в багатьох виданнях за період з 1887 до 1980; «Автопортрет з киргизеням». З 1980-х років повернено авторську назву – «Киргизеня».