національний музей
тараса шевченка

укр рус eng

Шевченко Тарас. Кладовище Агаспеяр (олівець, 1851)

Автор  

Шевченко Тарас Григорович (?) 

 

Назва

«Кладовище Агаспеяр»

 

Рік виконання

23 червня – 10 липня 1851

 

Місце виконання

півострів Мангишла́к (див. відповідну статтю), (нині півострів Мангістау, Казахстан ). Кладовище Агаспеяр, яке розкинулось довгою смугою із заходу на схід, знаходиться на підвищенні Сарботе в долині Агаспеяр між горами Каратау і Південним Актау. На рисунку праворуч зображена столпоподібна гора Коргантау.

 

Техніка, стиль, епоха

Папір, олівець

 

Історія створення

Рисунок виконаний під час Каратауської експедиції (див. відповідну статтю). Поблизу кладовища було джерело прісної води, біля якого отаборилися мандрівники. Тут Шевченко виконав олівцем чотири пейзажні рисунки, три з яких мають авторську нумерацію: «8, 9, 10». Шевченка приваблювали стародавні архітектурні споруди на кладовищі, і це знайшло відображення у його творах.

 

Мистецтвознавчий аналіз

Рисунок виконано надзвичайно майстерно, вимальовано в деталях зображені на першому плані, в центрі, дві однокамерні портально-купольні аби (мавзолеї – постійних родинних поховань туркменів-кочівників), основою яких є куб, що закінчується круглою банею з конусоподібною маківкою. Вони з боків підперезані карнизами та фігурним вінцем, спереду прикрашені різьбою та барельєфами. Фасад передньої прикрашають три ніші внизу й одна – вгорі. Ці споруди народних умільців вразили автора й привернули його увагу тим, що значно відрізнялися від інших. Шевченко увічнив на своєму рисунку унікальні пам’ятники архітектури Мангишлаку і всього Устюрту з ХVІІІ століття, які не збереглися до нашого часу (Костенко А., Умірбаєв Е. Оживуть степи… –К.,1977. – С.121). Зарисовка з натури цікава з погляду композиції, точності відтворення ситуації, передачі перспективи, світло-тіньових рішень: ярко освітлені фасади мавзолеїв і дещо затемнені праві боки; оживлена зображенням двох коней ліворуч.

Ліворуч унизу написи олівцем: рукою Шевченка – «8», поряд іншою рукою – «Агаспеяръ»; праворуч вгорі чорнилом позначено: «117-36».

 

Місце збереження

Київ (див. відповідну статтю), Національний музей Тараса Шевченка (?)

 

Примітки

Зображення цього ж кладовища з незначними змінами повторено автором пізніше в акварельному малюнку «Туркменські аби в Каратау» (див. відповідну статтю) та в офорті Залеського (див. відповідну статтю) «Кладовище Агаспеяр» (див. відповідну статтю), ближчому за деталями до Шевченкового рисунка, ніж до акварелі. В пояснювальному тексті до офорта Залеський дає опис цього кладовища: «Це – одно із найкращих кладовищ на півострові Мангишлак. Білі гори Актау, фантастичної форми, ніби гірляндою оточують долину, в якій розкинулось кладовище. Кількість гробниць на ньому незчисленна, ми відтворюємо головні з них. Вони відрізняються від інших тим, що на їх фронтонах вирізьблені барельєфи, розмальовані яскравими фарбами» (альбом ‘La vie des steppes Ksrghizes’. – Paris, 1865. – С.55). Ці ж гробниці зображені на третьому плані рисунка «Гора в долині Агаспеяр». Інші зображення цієї ж місцевості на рисунках «Вид на гори Ак-Тау з долини Агаспеяр», «Гори в долині Агаспеяр».