національний музей
тараса шевченка

укр рус eng

Невідомий автор. Козак Платов (ксилографія, ХІХ ст.)

Назва

 

«Козак Платов». Лубочна картинка

 

Рік виконання

ХІХ століття

 

Техніка, стиль, епоха

Ксилографія (?)

 

Зв’язок з Т. Г. Шевченком або Україною

В автобіографії Шевченко (?) написав: «В должности казачка он втихомолку срисовывал украденным [у] конторщика карандашом картины суздальской школы, украшавшие панские покои. Странствуя с обозом за своим дидычем в Киев, Вильно и в Петербург, на постоялых дворах крал он изображения разных исторических героев, как-то Соловья-разбойника, Кульнева, Кутузова, казака Платова и прочих с намерением скопировать их на досуге точь-в-точь.

Случай и досуг представился в Вильне. Это было в 1829 году декабря 6. Пан и пани уехали в ресурсы на бал, в доме все успокоилось, уснуло. Тогда он развернул краденые сокровища и, выбрав из них казака Платова, принялся благоговейно-тщательно копировать. Уже дошел до маленьких казачков, гарцующих около дюжих копыт коня казака Платова, как растворилась дверь, пан и пани возвратились с балу. Пан с остервенением выдрал его за уши, надавал пощечин за то, дескать, что он мог не только дом, город сжечь. На другой день пан велел кучеру Сидорке выпороть его хорошенько, что и было исполнено сугубо».

 

Мистецтвознавчий аналіз

Після 1812 року з’явилися лубочні картинки присвячені Вітчизняній війні (див. відповідну статтю), як безпосередній відгук на бойові дії. Вони зображували найбільш відомих полководців і окремі події війни. Справжніми героями в очах народу були козаки (див. відповідну статтю). Їх зображення часто зустрічається на лубочних картинках. Командував козаками під час війни 1812 року отаман Всевеликого війська Донського (?) генерал від кавалерії Матвій Іванович Платов. Він як можна краще підходив на роль героя «з народу»: «досягнув високого положення, отримавши титул графа, Платов залишився справжнім козаком, франтив народною мовою, любив полювання, риболовлю, коней. Козаки поважали його за безстрашність, сердечність і простоту у спілкуванні» (История Отечества / Сост. В.М.Бокова. – М., 1997. – C.160).

Платов часто зображувався на лубках. Це так званий «портретний» лубок, що органічно поєднує в собі риси парадного портрету ХVІІІ і ХІХ століть. Композиція їх однотипна: портретований зображений на коні, що скаче або басує, в руці у героя шабля або шпага. Портретна схожість передається умовно, фігури статичні, розфарбування виконане не скрізь охайно. За Платовим народний художник розмістив вершників з його загону. Присутність додаткових персонажів надає композиції сюжетний характер. Як і в інших портретних лубках, з більшою ретельністю зображений козачий мундир з орденами і медалями.

 

Де зберігається

Київ (див. відповідну статтю), Національний музей Тараса Шевченка (?)

 

Примітки

Граф (1812) Матвій Іванович Платов (1751-1818) – отаман Всевеликого війська Донського (з 1801), генерал від кавалерії (1809), який брав участь в усіх війнах  Російської імперії (див. відповідну статтю) кінця XVIII – початку XIX століття. Засновник міста Новочеркаська (?).

Лубочні картинки – народні, дешеві зображення, створені друкованим способом, найчастіше розфарбовані. Виготовлялися на Русі для простого люду до 1850-х років і з того часу поступово були витіснені більш якісними літографіями і хромолітографіями. «Сама назва «лубок» з’явилася в російській мові лише в другій половині ХІХ століття – до цього друковані картинки називали «потешными листами», а трохи пізніше  – «простовиками» чи «простонародными каритнками». Звідки взялося слово «лубок» насправді невідомо – чи то від «лубяных коробов», в яких носили свій товар мандрівні торговці «потешными картинками», чи то липових дошок, з яких первинно друкували лубки (липу в давнину називали лубом). Як правило, лубочні картинки виготовлялися майстрами-друкарями з дошок, виготовлених різьбярами за рисунками народних умільців».(Захарова М.Е. Лубок как явление российской массовой культуры ХIХ века// журнал Известия Пензенского государственного педагогического университета им. В.Г.Белинского. – 2012, №27).