національний музей
тараса шевченка

укр рус eng

Шевченко Тарас. Король Лір (гальванокаустика, 1843)

Автор  

Шевченко Тарас Григорович (?)

 

Назва

«Король Лір». За трагедією Вільяма Шекспіра

 

Рік виконання

не пізніше 10 лютого 1843

 

Місце виконання

Санкт-Петербург(див. відповідну статтю)

 

Техніка, стиль, епоха

Папір, гальваноакустика(?)


Місце збереження

Київ (див. відповідну статтю), Національний музей Тараса Шевченка (?); Москва, Державному музеї образотворчих мистецтв ім. О.С.Пушкіна

 

Примітки

Відбиток гравюри вміщений на окремому аркуші в кінці книжки «Гальванография или способ производить гальванически медные доски для печатания кистью работанных рисунков. Сочинение Франца фон Кобелля, доктора философии, профессора минералогии при Людвиге Максимилияновском университете в Мюнхене и члена многих ученых обществ» (СПб., 1843).

Цензурний дозвіл на випуск видання дано 10 лютого 1843 року, що і є підставою для орієнтовного датування твору.

Видавець російського перекладу названої книжки В.С.Семененко-Крамаревський (?) замість зразків гальванічного способу репродукування, виконаних німецькими художниками, приклав три роботи петербурзьких художників: Рудольфа Жуковського (?) «Вид у Київських печерах», Вільгельма Газенберга «Пейзаж з містком» та Тараса Шевченка «Король Лір». На всіх цих творах є авторські підписи. Вони, ймовірно, особисто брали участь у дослідах, оскільки на малюнку Жуковського є напис: «Рис. на меди Р.Жуковский первый опыт 1843 год». Напевно, і Шевченко свій рисунок сам переносив на мідну дошку.

«З огляду на специфічну техніку гальванографії і підпис самого Шевченка, – писав В.Січинський (?), – не підлягає сумніву, що мистець мусів виконувати цю гальваногравюру власноручно на мідяній дошці» [Січинський В. Шевченко-гравер // Повне видання творів Тараса Шевченка. – Варшава; Львів, 1937. – Т. 12. – С. 377].

Щодо твору Шевченка у книжці зазначено: «Гравюра, що зображує короля Ліра, витравлена за допомогою гальванізму за півгодини. Незабаром вийде окрема брошурка з детальним описом цього корисного винаходу; а тепер ця картинка прикладена як спроба» (с. 54). З цих слів видно, що робота Шевченка є взірцем іншого, новішого штрихового способу репродукування. Докладніший опис цього способу, що звався гальванокаустикою, подано в статті І.Г. Спаського [Спасский И.Г. Первые годы гальванопластики в России // Якоби Б.С. Работы по электрохимии: Сборник статей и материалов. – М.; Л., 1957. – С. 231 – 235].

За визначенням Спаського, у техніці гальванокаустики рисунок, як і в офорті, наносився голкою на мідну дошку, заґрунтовану шаром ізоляційного лаку, але при травленні кліше замість азотної кислоти застосовувався гальванічний струм. Рисунок Шевченка «Король Лір» Спаський вважав копією з якогось оригіналу німецької школи. Проте, за свідченням художника В.В. Ковальова (?), в альбомі Шевченка був сепійний ескіз (незнайдений) іншого варіанта композиції, виконаний в експресивнішій манері, що свідчить про власні творчі пошуки автора рисунка [Воспоминания В.В.Ковалева о Т.Г. Шевченко// По морю и суше. – 1896. – № 8. – С. 135 – 136]. Д.О. Ровинський, беручи до уваги штрихову техніку виконання гравюри, визначив її як офорт. Він уперше репродукував його у своєму виданні [Ровинский Д.А. Подробный словарь русских граверов XVI – XIX вв. – СПб., 1895. – Т. 1. – С. 176].