національний музей
тараса шевченка

укр рус eng

Шевченко Тарас. На березі Аральського моря (акварель, 1848-9)

Автор  

Шевченко Тарас Григорович

 

Назва 

«На березі Аральського моря»

 

Рік виконання

12-21 вересня 1848; 22-30 серпня 1849

 

Місце виконання

Острів Миколи (?), Аральське море (див. відповідну статтю) (нині півострів Відродження в південно-західній частині Аральського моря на кордоні Казахстану і Узбекістану)

 

Техніка, стиль, епоха

Папір, акварель

 

Історія створення

Малюнок, очевидно, виконано в одній із бухт острова Миколи, де Шевченко, виконуючи обов’язки художника у складі Аральської описової експедиції (див. відповідну статтю), бував між 12 і 21 вересня 1848 та 22-30 серпня 1949 року.

 

Мистецтвознавчий аналіз

Акварельний пейзаж-«зйомку» науково-допоміжного характеру із зображенням структури узбережжя острова Миколи, важливого для геологічної характеристики місцевості, виконано безпосередньо з натури. Можливо, роботу не завершено (про що свідчить невиразний олівцевий начерк постаті). На малюнку, міцно скомпонованому по всій площині аркуша, аквареллю у приглушених тепло-холодних тонах, між кольором сепії та різними відтінками синього, відтворено краєвид однієї із бухт острова.  Сувора велич природи, простір та безмежні обрії Приаралля: спокійна дзеркальна поверхня морської затоки, берег із темною зеленню «саксаульника, тамариску та шелюги» вдалині, на обрії мис із експедеційними спорудами, наметами. Біля берега пришвартована шлюпка зі спущеними парусами, двоє чоловіків пораються коло багаття з казанком на тринозі, олівцевий  начерк схиленої постаті людини. Художник  поєднує краєвид із зображенням замальовок із життя експедиції.

Третину акварелі займає  зображення землі та моря у стриманому  колориті, а решту – небо, грандіозний, динамічний повітряний простір. Краєвид вирізняється активними другим та третім планами. Насичений темно-вохряний колір паперу просвічує крізь холодну ультрамариново-сіру заливку, створюючи враження сутінок, що надає акварелі живописності, і обмеженість кольорів стає непомітною. Енергії почуття, настрою додають серпанкова легкість, м’якість обробки деталей, гра тонів. Завдяки мистецькому чуттю художник,  що мав «знімати види довкілля», вдало поєднав пейзаж і жанрові елементи, пізнавальні та емоційні  аспекти і створив епічний, настроєвий  «портрет» місцевості. Лаконізм ландшафту, бідність природної колористики урівноважується віртуозним володінням лінією, досконалістю тональних співвідношень. Документальне зображення стає художнім.

Написи на звороті: «151х288» (угорі), «186» (посередині); у правому верхньому куті – «№ 205», у нижньому – штамп «ГКШ 197» та штамп ДМШ і №433.

 

Місце збереження

Київ (див. відповідну статтю), Національний музей Тараса Шевченка (?)