національний музей
тараса шевченка

укр рус eng

Шевченко Тарас. На кладовищі (туш, бістр, 1856 - 1857)

Автор  

Шевченко Тарас Григорович (?)

 

Назва

«На кладовищі». Із серії  «Притча про Блудного сина» (?)

 

Рік виконання

листопад 1856 – 10 травня 1857

 

Місце виконання

Новопетровське укріплення (див. відповідну статтю) (нині місто Форт Шевченка, Казахстан)

 

Техніка, стиль, епоха

Папір, туш, бістр

 

Історія створення

У листі до Броніслава Залеського (див. відповідну статтю) від 8 листопада 1856 року Шевченко писав: «Недавно мне пришла мысль представить в лицах евангельскую притчу о блудном сыне (?), в нравах и обычаях современного русского сословия». Задум створення «Притчі…» художник записав і в «Щоденнику» (див. відповідну стіну): «… я думаю со временем выпустить в свет в гравюре акватинта (?) и собственное чудо – «Притчу о блудном сыне», приноровленную к современным нравам купеческого соловия. Я разделили эту поучительную притчу на двенадцать рисунков, … мне кажется, что для нашого времени и для нашого среднего полу грамотного сословия необходима сатира умная, благородная. Такая, например, как «Жених» Федотова (?) или «Свои люди – сочтемся» Островского (?) и «Ревизор» Гоголя (?). …я считал бы себя счастливейшим в мире человеком, если бы удался мне так искренно, чистосердечно задуманный мой бессознательный негодяй, мой блудный сын».

В листах до Броніслава Залеського від 8 листопада 1856 року та від 10 травня 1857 року Шевченко пише, що з задуманої серії він виконав лише 8 малюнків: «Програвся в карти», «У шинку», «У хліві», «На кладовищі», «Серед розбійників», «Кара колодкою», «Кара шпіцрутенами», «У в’язниці», і що перших чотири не розпочав за відсутністю типажу, але сподівається закінчити їх в Москві або Петербурзі.

Датується на підставі «Щоденника» Шевченка та його листів.

 

Мистецтвознавчий аналіз

У напівзруйнованому склепі, на надмогильній плиті з геометричним орнаментом, головний герой напівоголений, обідраний, в лахмітті, сидить і вишукує в одязі паразитів. Із байдужістю він топче напис, частина якого прочитується на плиті: «Здесь почиет раб божий».

У головного героя довге хвилясте волосся, худорляве обличчя, трохи розкосі очі, опущені донизу темні вуса. Напівроздягнутий, босий, поруч – люлька та сорочка, яку він тримає на колінах і перебирає руками («може, сірома, сховавшись від людей, чистить рубці від нужди»). Посеред розкиданого каміння лежить великий дерев’яний хрест. Ліворуч, через проламаний в стіні отвір, видніється продовження кладовища, а ще далі, в глибині – церква. На стіні сидить пугач, віщуючи біду. Надходять вечірні сутінки, розсіяне пригашене світло освітлює постать головного героя.

За допомогою штрихових ліній та вкраплення білої фарби художник концентрує увагу саме на постаті Блудного сина. Світловий акцент допомагає відтворити реальну дійсність, розкриває долю, моральне падіння молодої, повної фізичних сил, людини, що дійшла до відчаю. Освітлення надає рисунку інтимності, допомагає передати відчуття пригніченості, скутої волі, драматизму, викликає співчуття до цієї знесиленої людини, ніби спонукає її задуматись над своїм станом, прозріти. Разом із тим рисунок наповнений романтичною таємничістю: місячна ніч, рослинність… Колорит малюнка відтворено в сепійних коричнево-сірих тонах.

 

Місце збереження

Київ (див. відповідну статтю), Національний музей Тараса Шевченка (?)