національний музей
тараса шевченка

укр рус eng

Шевченко Тарас. Натурник на червоній тканині (олія, 1841)

Автор  

Шевченко Тарас Григорович (?)

 

Назва

«Натурник на червоній тканині»

Рік виконання

1841

 

Місце виконання

Санкт-Петербург (див. відповідну статтю)

 

Техніка, стиль, епоха

Картон, олія

Історія створення

Етюд виконано під час навчання в натурному класі Академії мистецтв (див. відповідну статтю) з натурника Тараса Малишева. Тарас Шевченко почав відвідувати заняття в натурному класі, починаючи з нового, 1839 року. В натурному класі малювали з натурників, поставлених у певних позах професорами Академії мистецтв. У документі Академії мистецтв про екзамен, що відбувся 28 листопада 1841 року, зазначено: «За живопись с натуры 3 – Шевченко». Про отримання на екзамені третього номера за етюд олійними фарбами Шевченко згадує у повісті «Художник» (див. відповідну статтю): «Поутру, в девять часов, я ухожу в живописный класс. (Я уже делаю этюды масляными красками и в прошедший экзамен получил третий номер)».

 

Мистецтвознавчий аналіз

Цю роботу не можна назвати першою учнівською спробою в живописі, бо рівень виконання досить високий. Будучи учнем Карла Брюллова (див. відповідну статтю), Шевченко подає зображення в улюбленій брюлловській кольоровій гаммі: насичений червоний колір заполонив тло картини і немов просочив усе тіло – воно аж сяє, сповнене якогось внутрішнього світла.

Для цього етюду характерний чудовий тонкий і м’який малюнок. Постать натурника подана у досить складному ракурсі, але у дуже спокійній позі. Новим для академічної практики того часу є зображення голови натурника, що дрімає, реалістично передано обличчя простого російського хлопця.

«Натурник на червоній тканині» цілком відповідає вимогам «портретності». Художник не лише вірний натурі у зображенні оголеного тіла, а і ретельно прописує обличчя натурника: тонкі й різьблені риси, м’яке, розчесане на прямий проділ, темне волосся хлопця. Шевченко ніколи не ідеалізував натуру, а уважно і з любов’ю вдивлявся в її щоразу особливу красу. Проставлена на етюді цифра «99» (очевидно, номер реєстру учнівських робіт) та паперова наклейка з позначенням «А.Х. № 1, опись И.Ш.» дають право стверджувати, що це – учбова робота.

Дуже високі технічні та художні характеристики етюду, які свідчили про неабияку майстерність Тараса Шевченка, зокрема, в передачі краси людського тіла, привабили Раду Академії мистецтв (?), і 9 березня 1910 року роботу придбали для академічного музею, а звідти в 1948 році передали Київському державному музею Т.Г. Шевченка (? Національний музей Тараса Шевченка).

 

Місце збереження

Київ (див. відповідну статтю), Національний музей Тараса Шевченка

 

Примітки

Відомо, що на іспити в натурному класі Шевченко подав понад 30 малюнків та етюдів олією. На сьогодні збереглося лише чотири роботи. Три з них належать НМТШ, а олійна картина «Натурник у позі Марсія» (див. відповідну статтю) зберігається в Державному російському музеї (?), РФ.

«Натурника на червоній тканині» Шевченко спочатку малював олівцем у різних ракурсах і лише потім написав олією. Збереглися дві олівцеві зарисовки цієї ж постановки в інших ракурсах (зберігаються в НМТШ).