національний музей
тараса шевченка

укр рус eng

Шевченко Тарас. Портрет Рєпніних Варвари та Василя

Автор

Шевченко Тарас Григорович

Назва

«Портрет Рєпніних Варвари та Василя»

Рік виконання

1844

Місце виконання

Яготин, містечко Пирятинського повіту Полтавської губернії (нині районний центр Київської обл.)

Техніка, стиль, епоха

Полотно, олія

Історія створення  

Виконаний Шевченком-учнем Академії мистецтв наприкінці перебування в Україні в 1843 – 1844 роках. Про обставини виконання твору княжна Варвара Рєпніна писала в листі до Шарля Ейнара від 27.01.1844: «Два дня он был молчалив и холоден, хотя я проводила с ним почти весь день, потому что он работал в мастерской Глафиры над портретами детей моего брата, а я занимала их, чтобы они сидели смирно» (Русские Пропилеи, том 2. – М., 1916. – С. 217). В листі до Глафіри Псьол від 11 січня 1844 Рєпніна повідомила, що роботу завершено: «Его портреты искусно сделаны и чрезвычайно хорошо вычерчены, если не считать колорита. Я спросила у него цену. Она составила 150 рублей серебром, т.е. 520 рублей ассигнациями».

Мистецтвознавчий аналіз

Портретовані – дворічна Варя та чотирирічний Василь Рєпніни, молодші діти Василя Рєпніна, рідного брата Рєпніної Варвари. Зображення дітей на червоному тлі вписані в горизонтально поставлений овал. У творі помітний вплив живописної манери Карла Брюллова: зовнішньо ефектна композиція, дещо ідеалізовані образи, декоративний живопис, володіння лесируванням. Майстерно змальовано легку прозору тканину, безтурботні свіжі дитячі обличчя,  блискуче хвилясте волосся.

Художник зумів передати невимушеність дитячих почуттів, підкреслити зовнішню схожість брата й сестри і, разом з тим, надати неповторності кожному образу. Складний подвійний портрет Шевченко намагався розв’язати контрастом характерів.

Про власну живописну манеру сам художник казав, що писав портрети «без усіляких фантазій, a la Жерар Доу» (Т.Шевченко, «Прогулка з удовольствием и не без морали»). Окресливши легко свою натуру, він швидко покривав її фарбами і вона відразу набирала вигляду рельєфного й живого. Художник застосував різні прийоми нанесення мазків: штрихоподібні, дрібні, що переходять в уривчасті; плавні, широкі – на висвітлених ділянках волосся; в окремих деталях використано пастозні мазки  (обличчя, бантик на сукні Варі).

Незважаючи на деяку салонність та зовнішню красивість портрета, образи дітей зворушують моральною чистотою, щирістю почуттів та природністю.

Місце збереження

Київ, Національний музей Тараса Шевченка