національний музей
тараса шевченка

укр рус eng

Шевченко Тарас. Портрет невідомого (акварель, 1837)

Автор

Шевченко Тарас Григорович (?)

 

Назва

«Портрет невідомого»

 

Рік виконання

1837

 

Місце виконання

[Санкт-Петербург] (див. відповідну статтю)

 

Техніка, стиль, епоха

Брістольський папір, акварель

 

Історія створення

Портрет створений в той час, коли Шевченко працював у В.Ширяєва(див. відповідну статтю) і відвідував рисувальні класи Товариства заохочування художників (див. відповідну статтю). Начерк на звороті твору вважався етюдом до нього (Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. – К., 1961. – Т.7, кн.1. – С.9 – №11).

 

Мистецтвознавчий аналіз

Портрет – один з перших, відзачених високою майстерністю. Він свідчить, що ще до вступу до Академії мистецтв (див. відповідну статтю) Шевченко опановує майстерність портретиста і техніку акварельного живопису. Художник вперше обирає композицію, що стане характерною для багатьох його портретів: поясне збраження моделі, яка сидить, спираючись рукою на спинку стільця. Портрет вирізняється старанністю, певною скутістю виконання, порівняно з наступними портретами. Своєрідно намальовані складки шийної хустки, наче мозаїка, стають справжньою прикрасою чоловічого костюма. В портреті створений образ інтелегентної, світської особи, витонченість якої відчувається у виразі обличчя, манері тримати чубук.

 

Місце збереження

Київ (див. відповідну статтю), Національний музей Тараса Шевченка(?)

 

Примітки

На звороті портрета – начерк «Рука».

Вперше портрет був опублікований як  «портрет невідомої приватної особи. Із збірки Є.Рейтерна» (Малюнки Т.Шевченка / За артистичним доглядом проф. В.В.Мате. – Пб., 1911. – Вип.1 – Табл.5). 1914 року В.Г Щурат (?) визначив його як портрет Євгена Гребінки(див. відповідну статтю), мотивуючи це так: «Вистане його порівняти зі знаним портретом Гребінки» (Щурат В. З життя і творчості Тараса Шевченка. – Львів, 1914. – C.9). О.П. Новицький (?), з деяким сумнівом щодо Шевченкового авторства, теж називає його портретом Є.П. Гребінки (Новицький Ол. Тарас Шевченко як маляр. – Львів-Москва, 1914. – С.82), Пізніше до багатьох інших видань портрет увійшов з такою атрибуцією (також до: Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 10 т. – К., 1961. – Т.7, кн.1. – С.9 – №11).

Проте С.Таранушенко(?)  вважав його портретом невідомого (Таранушенко С. До питання про ранні акварельні портрети роботи Тараса Шевченка // Ювілейний збірник на пошану академіка М.С.Грушевського. – К., 1928. – С.98-102), обстоюючи думку, що він є парним до «Портрета Абази Катерини».

Пізніше, зіставляючи цей твір із трьома портретами Євгена Гребінки роботи Аполлона Мокрицького (див. відповідну статтю), Л.Ф. Стеценко (?) дійшов висновку, що Шевченком зображено іншу людину (Стеценко Л. Таємниці розгадано: Оповідання літратурознавця. – К., 1966. – С.15-48). Однією з основних вихідних позицій Б.С. Бутника-Сіверського, який вважав зображеним Гребінку, було знаходження портрета в колекції Євграфа Євграфовича Рейтерна(?), сина художника і колекціонера Євграфа Романовича Рейтерна, сучасника Шевченка. Наводився запис з інвентарної книги Є.Є. Рейтерна, складеної колекціонером  у з’вязку з передачею 1918 року його зібрання до Російського музею (? Державний російський музей) (Бутник-Сіверський Б. Безперечно – портрет Євгена Гребінки! // Радянське літературознавство. – 1968. – №10. – С.69-77). Проте виявлений 1985 року у секції гравюри Російського музею власноруч написаний Рейтерном список експонатів доводить, що колекціонер вважав твір «Поясным портретом сидящего мужчины с чубуком в правой руке на спинке стула», а не Гребінки. Лише після згаданих публікацій В.Г. Щурата і О.П. Новицького, власник скорегував назву твору (Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 12т. – К., 2005. – Т.7– С.365).

М.Є. Гаско (?) висунув версію, що на акварелі зображено В.Ф. Одоєвського (?) (Гаско М. Портрет В.Ф.Одоєвського // Літературна Україна. – 1976. – 25 травня; Його ж. Про деякі «методи» наукових суперечок // Радянське літературознавство. – 1981. – №12 – С.71-72). Проте іншими дослідниками така атрибуція була спростована на підставі відомої іконографії В.Ф. Одоєвського (Паламарчук Г.П. Про деякі нові атрибуції і датування малярських творів Шевченка // Питання шевченкознавства. – К., 1978. – С.74-76).

А.Кузьменко (?) атрибутував портрет як «Якова де Бальмена» (див. відповідну статтю), обгрунтовуючи версію тим, що «Шевченко схвильований смертю друга, не міг не сказати про нього свого слова і засобами живопису». Незважаючи на авторське датування, дослідник відніс виконання твору до 1845-1846 років (Кузьменко А. Розкриваючи таємниці портретів невідомих // Образотворче мистецтво. – 1989. – №1. – С.15-16).

Особа портретованого залишається невстановленою.