національний музей
тараса шевченка

укр рус eng

Шевченко Тарас. Портрет невідомої в коричневому вбранні (акварель, 1845)

Автор

Шевченко Тарас Григорович (?)

 

Назва 

Портрет невідомої в коричневому вбранні

 

Рік виконання

1845

 

Місце виконання

Київ (див. відповідну статтю)

 

Техніка, стиль, епоха

Брістольський папір, акварель

 

Історія створення

Після закінчення Академії (див. статтю «Петербурзька Академія мистецтв») Шевченко поїхав на Україну, де до Києва прибув у квітні 1845 році і жив там час від часу до 1847-го. В цей період він багато малював, зокрема створював портрети. В списку речей Тараса Шевченка, складеного Г.Честахівським (див. відповідну статтю) у 1861-му,  до цього портрета, зареєстрованого під № 59, та до інших чотирьох, зроблена приписка про те, що виконав їх Шевченко у Києві до заслання, і що протягом 10 років вони були у ІІІ відділі (див. статтю «ІІІ відділення Власної Його Імператорської Величності канцелярії»).

 

Мистецтвознавчий аналіз

Портрет за композицією подібний до створених у 1845 - 1846 роках: портретована сидить у кріслі, ліктем спираючись на ручку крісла, повернувши вбік голову. Тло позначене заливкою блакитним кольором,  штрихом пензля посилено його тон. Колорит  будується  на зіставленні трьох фарб – коричневої, блакитної і темно-рожевої, що також можна побачити в інших портретах. Художник значно більше промальовує обличчя, ніж одяг, роблячи акцент на великих очах. Митцю вдалося передати внутрішній спокій, певну меланхолійність особи.

 

Місце збереження

Київ, Національний музей Тараса Шевченка (?)

 

Примітка

Існує кілька припущень, що на портреті зображена: особа з членів родини Катериничів (Середа О.Є. До атрибуції портретів роботи Т.Шевченка 1845 – 1847 рр. // Питання шевченкознавства. – К., 1962. – Вип. 3); Марія Олексіївна Закревська (?) (Кузьменко А. Розкриваючи таємниці портретів невідомих // Образотворче мистецтво. – 1989.– №1.– С.17); Єлизавета Василівна Гоголь(?), сестра письменника Миколи Гоголя (див. відповідну статтю) (Смирнова Р. Шевченко малював домочадців Гоголя?// Дзеркало тижня – 2003, 8 березня).