національний музей
тараса шевченка

укр рус eng

Програвся в карти. Із серії «Притча про блудного сина»

Автор

Шевченко Тарас Григорович 

Назва

«Програвся в карти». Із серії «Притча про блудного сина»

Рік виконання

1856 – 1857

Місце виконання

Новопетровське укріплення (нині місто Форт-Шевченко Мангистауської області Казахстана, на півострові Мангишлак (мис Тюбкараган)).

Техніка, стиль, епоха

Папір, бістр, туш, сепія

Історія створення

У листі до Броніслава Залеського від 8 листопада 1856 року Шевченко писав: «Недавно мне пришла мысль представить в лицах евангельскую притчу о блудном сыне, в нравах и обычаях современного русского сословия». Задум створення «Притчі…» художник записав і в «Щоденнику»: «… я думаю со временем выпустить в свет в гравюре акватинта и собственное чудо – «Притчу о блудном сыне», приноровленную к современным нравам купеческого сословия. Я разделили эту поучительную притчу на двенадцать рисунков, ... мне кажется, что для нашого времени и для нашого среднего полу грамотного сословия необходима сатира умная, благородная. Такая, например, как «Жених» Федотова или «Свои люди  – сочтёмся!» Островского и «Ревизор» Гоголя. …я считал бы себя счастливейшим в мире человеком, если бы удался мне так искренно, чистосердечно задуманный мой бессознательный негодяй, мой блудный сын». Пізніше, у  листі до Залеського від 10 травня 1857 року Шевченко пише, що з задуманої серії він виконав лише 8 малюнків: «Програвся в карти», «У шинку», «У хліві», «На кладовищі», «Серед розбійників», «Кара колодкою», «Кара шпіцрутенами», «У вיязниці», і що перших чотири не розпочав за відсутністю типажу, але сподівається закінчити їх у Москві або Петербурзі.

Мистецтвознавчий аналіз  

Композиція твору поєднує прийоми портрету, побуту, пейзажу. Колорит малюнка відтворено в сепійних коричнево-темних, сірих тонах. На передньому плані, біля старої крамнички на ослоні, сидить молодий чоловік: напівоголений, у модних смугастих штанях, лакованих черевиках, крислатому капелюсі. У нього – невеличкі вуса, борідка, обличчя звернене в ¾ анфас, волосся молодика довге, зачесане назад. Ліва рука купецького синка – на коліні, права – прикриває три карти: червовий,  піковий і бубновий тузи, поруч – колода  карт, на землі розкидані ще три та шахматна дошка, біля якої лежить порожній гаманець.

Атрибути гульвіси: пляшка з горілкою, карти, гітара, шашки, дошка для шахматів… Блудний син з усмішкою дивиться услід молодій жінці. Об другий кінець дерев'яної лави, на якій сидить наш головний «герой», треться свиня. Старий бородатий крамар спокійно споглядає життя багатого гультія. Поруч нього, на подвір'ї корчми: стіл із графином (на якому – напис «Бальзам»), склянкою і прихиленою до стола гітарою, це ще глибше підкреслює моральне падіння молодої людини повної фізичних сил.

Дія, очевидно, відбувається десь за містом, праворуч, видно верстовий стовп із цифрою «3», на який обперся хлопчик. Біля нього, ліворуч, чоловік у плащі, який розглядає сорочку (видно щойно зняту з Блудного сина, що програвся в карти і змушений продати одяг). У глибині композиції видніється старенька будівля із силуетом жінки в дверях, за будівлею – стовбур старого сухого дерева.

Місце збереження

Київ, Національний музей Тараса Шевченка