національний музей
тараса шевченка

укр рус eng

Самаритянка

Автор

Шевченко Тарас Григорович 

Назва 

«Самаритянка»

Рік виконання

1856

Місце виконання 

Новопетровське укріплення на півострові Мангишлак (нині – Форт Шевченка, півострів Мангистау, Казахстан)

Техніка, стиль, епоха

Папір, сепія

Мистецтвознавчий аналіз

Тарас Шевченко використав євангельський сюжет: біля криниці Христос зустрів жінку Самарії, населення якої сповідувало іншу, ніж в Іудеї, релігію. Під час розмови Христос схилив жінку до своєї віри. Світловими рефлексами художник моделює обличчя молодої жінки, її постать у широкому східному одязі. Жінка з амфорами, що висять на коромислі, йде від криниці; біля неї, під тінню сидить Христос. Праворуч у глибині видно, як вертаються апостоли. Ліворуч біліють шари й видно верблюда та три пальми. Навколишній пейзаж нагадує околицю Новопетровського укріплення. За допомогою другого плану художник надає зображенню просторовості й об’ємності.  Вдалий вибір сюжету, вишукана композиція, майстерність та технічна досконалість виконання дають право назвати цю сепію однією з кращих у творчій спадщині Шевченка.

Місце збереження

Київ, Національний музей Тараса Шевченка

Примітки

Існує ескіз до цього зображення на звороті рисунку «Казахське кочовище». Етюд колючої рослини, використаний в цьому малюнку ліворуч унизу, зображений на рисунку «Рослини».

Зовнішність та одяг «Самаритянки» нагадують «Казашку Катю», «Казашка», та постать жінки на малюнку «Благословіння дітей».