національний музей
тараса шевченка

укр рус eng

Смерть Олега, князя древлянськогo

Автор

Шевченко Тарас Григорович 

Назва 

«Смерть Олега, князя древлянського»

Рік виконання 

1836

Місце виконання 

[Санкт-Петербург]

Техніка, стиль, епоха 

Папір, туш, перо, пензель

Історія створення

Твір виконаний у той час, коли Шевченко був учнем цехового майстра кімнатного живопису В.Г. Ширяєва і брав участь у живописних і малярських роботах в залах Александринського, Михайлівського, Камєноостровського і Великого театрів в Петербурзі. В.Ширяєв поряд з технікою декоративного живопису (інтер’єрного розпису) навчав своїх учнів писати міфологічні та історичні фігури, хоч і володів цим мистецтвом, за усіма даними, гірше.

Мистецтвознавчий аналіз

У малюнку відтворено епізод з історії Київської Русі – вбивство 977 року київським князем Ярополком свого брата Олега за спонукою воєводи Свінельда, описане в історичній літературі [Озеров В.А. Ярополк и Олег// Сочинения. – СПб., 1828. – Т.1; Полевой Н. Русская история для первоначального чтения. – М., 1835. – Ч.1].

Композиція рисунка найповніше відповідає описові події М.М. Карамзіним: «Переможець Ярополк, побачивши мертве закривавлене тіло Олега, що лежало на килимі перед його очима, забув про своє торжество, слізьми виявив каяття і, з жалем вказавши на мертвого, мовив Свінельдові: “Чи цього бажалося тобі?..”» [Карамзин Н.М. История государства Российского. – СПб., 1833. – Т.1. – С.197]. Багатофігурну композицію побудовано з повним дотриманням вимог академічного мистецтва: основна дія відбувається на передньому плані, персонажів згруповано і розміщено симетрично. У центрі малюнка зображено головного персонажа – вбитого Олега. В передачі трагічної події Шевченко йшов за традиційними прийомами виявлення почуттів і пристрастей.

Окремі деталі малюнка, архітектура будов, одяг свідчать про старанне вивчення історичних матеріалів чи близьких за тематикою мистецьких творів, що відбивали події Київської Русі. У малюнку позначилося недостатнє знання анатомії, лінійної перспективи і т.п. (Судак В. Малярська спадщина Т.Шевченка доакадемічного періоду // Питання шевченкознавства. – К., 1961. – Вип.2. – С.102). Поряд з даниною художнім традиціям академізму в його малюнку виявилася й риса, що характеризує власні творчі нахили й самостійне образне мислення, – вибір такого історичного сюжету і епізоду, в якому розкрилися благородні порухи душі людини – осуд підступного братовбивства.

Місце збереження

Київ, Національний музей Тараса Шевченка