національний музей
тараса шевченка

укр рус eng

Старости (з альбому «Живописна Україна»)

Автор

Шевченко Тарас Григорович 

Назва 

«Старости» (з альбому «Живописна Україна»)

Рік виконання 

1844

Місце виконання 

Санкт-Петербург

Техніка, стиль, епоха 

Папір, офорт

Історія створення

Ідея створення серії «Живописна Україна» виникла у Тараса Шевченка під час перебування 1843 року вУкраїні. Пояснюючи свій задум, у листі до чернігівського цивільного губернатора П.І.Гессе від 1 жовтня 1844 року він писав: «…мне кажется, будь моя родина самая бедная, начтожная на земле, и тогда б она мне казалась краше Швейцарии и всех Италий. Те, которые видели однажды нашу краину, говорят, что желали бы жить и умереть на ее прекраснейших полях. Что ж нам сказать ее детям? Должно любить и гордиться своей прекраснейшею матерью. Я, как член ее великого семейства, служу ей ежели не на существенную пользу, то по крайній мере, на славу имени Украины. Обладая в мале искусством в живописи, предпринял я издание, названное мною «Живописная Украина»». Альбом офортів був задуманий як періодичне художнє видання про історію, побут, звичаї народу та природу України. Він мав видаватися чотири рази на рік по три офорти з пояснювальними текстами. Однак вийшло лише два випуски (6 офортів) у одній паперовій папці-обкладинці.

Мистецтвознавчий аналіз

Офорт «Старости», показує один із народних обрядів, народну традицію заручин на селі. Ще у драмі «Назар Стодоля» Шевченко прекрасно описав сцену сватання. Дія відбувається в українській хаті, десь увечері, як це видно з освітлення. У центрі композиції дівчина та наречений, праворуч од них стоять вже перев’язані рушниками старости.

Мсіце збереження

Київ, Національний музей Тараса Шевченка; Київ, Національна бібліотека України ім. В.І.Вернадського; Київ, Національний художній музей України; Суми, Сумський художній музей імені Никанора Онацького; Москва, Державний музей образотворчих мистецтв ім. О.С.Пушкіна; Санкт-Петербург, Російський музей;  Канів, Шевченківський національний заповідник (Державний музей Т.Г.Шевченка).

Примітки

На офорті під зображенням посередині – назва кирилицею напівуставом: «Старости», що повторена нижче французькою мовою. Нажче – пояснювальний текст поданий двома мовами: українською і французькою: «Покохавшись літо чи два, парубок з дівчиною, розпізнавши і уподобавши один одного. Парубок до дівчиного батька  й матері посила старостів, людей добромовних і на таку річ дотепних: коли батько ймати поблагословлять, то дівчина, перев’язавше старостам рушики через плечі, подає зарученому своєму на тарілці або крамну, або самодільну хустку.»

До цієї композиції маємо чи не найбільшу кількість ретельно пророблених етюдів (7 од.), виконаних у дзеркальному відображенні  у альбомі Тараса Шевченка  1839 – 1844 років Деякі з них більші від зображень на офорті, що може свідчити про виконання їх з наміром намалювати олійну картину. В Національному музеї Тараса Шевченка нині зберігаються дві олійні картини «Старости», що вважаються копіями з офорта невідомих майстрів і сприймаються як народні картинки. Хоча деякі шевченкознавці припускають, що Шевченко міг виконати олійну картину на цей сюжет, з якої пізніше було виконано копії. Однак, це питання нині дискусійне і потребує окремого дослідження.

Зберігся підготовчий малюнок сепією до офорта (Кологривський краєзнавчий музей (м. Кологрива, Костромська обл., РФ)), а також мідна офортна дошка (НМТШ, Київ).