національний музей
тараса шевченка

укр рус eng

Туркменські аби в Каратау

Автор

Шевченко Тарас Григорович 

Назва 

«Туркменські аби в Каратау»

Рік виконання

1851 – 1857

Місце виконання

Долина Агаспеяр між горами Каратау і південними Актау на півострові Мангишлак (тепер півострів Мангистау, Казахстан).

Техніка, стиль, епоха

Папір, акварель

Історія створення  

Малюнок виконано під час експедиції в гори Кара-Тау або в Новопетровському укріпленні за начерком та ескізами часу експедиції. Нумерація та авторська назва на звороті акварелі свідчать про те, що це один із 17 малюнків, надісланих Шевченком Броніславу Залеському для літографування у «Віленському альбомі».

Мистецтвознавчий аналіз

Пам’ятки культури народів, що населяли територію Мангишлаку, безперечно, привертали увагу митця своєю архітектурною та історичною цінністю. Художник ретельно і точно відтворив  мавзолеї та інші надгробні споруди, своєрідні форми яких корінням своїм сягають у сиву давнину. Тонко відчуваючи національну своєрідність цих архітектурних пам’яток, їх органічний звʼязок з навколишньою природою, Шевченко вдало поєднує їх з панорамою пустельного пейзажу.

На малюнку зображені мавзолеї та надгробки (кулиптаси), розташовані на кладовищі Агаспеяр. Твір виконано в типовій для Каратауського періоду манері: горизонтальна композиція дає змогу передати панорамний краєвид, як частину безмежного гірського простору, а вкрай обмежена палітра (переважають приглушені сіро-зелений, блакитний та світло-коричневий тони) відповідає характерові бідної фарбами природи закаспійського степу. Живописний ефект досягається засобом майстерної світлотіньової розробки. З допомогою контрасту світла й тіні передається характер освітлення в пустелі і створюється враження наповненості пейзажу повітрям. Емоційне забарвлення малюнка викликає у глядача філософські роздуми над смислом життя. Це почуття навівають напівзруйновані гробниці посеред пустелі як свідки того, що колись тут вирувало життя. Драматичне відчуття пейзажу посилюється за рахунок трактування неба: низько опущена лінія горизонту дозволяє значну увагу приділити небу із масивними сірими та синіми хмарами.

Місце збереження

Київ, Національний музей Тараса Шевченка

Примітки

Малюнок є повторенням (із незначними змінами) олівцевого рисунка «Кладовище Агаспеяр». Зображення подібних гробниць зустрічаються в олівцевих рисунках Шевченка «Гора в долині Агаспеяр» та «Туркменські аби», а також в офорті Броніслава Залеського «Кладовище Агаспеяр» (альбом ‘La vie des steppes Kirghizes’. – Paris, 1865. – CC. 54-55).