національний музей
тараса шевченка

укр рус eng

У в’язниці. Із серії «Притча про блудного сина»

Автор

Шевченко Тарас Григорович 

Назва 

 «У в’язниці». Із серії «Притча про блудного сина»

Рік виконання

між листопадом 1856 – 10 травнем 1857

Місце виконання

Новопетровське укріплення (нині місто Форт-Шевче́нко Мангистауської області Казахстану, на півострові Мангишлак (мис Тюбкараган)).

Техніка, стиль, епоха

Папір, бістр, туш

Історія створення

У листі до Б.Залеського від 8 листопада 1856 року Шевченко писав: «Недавно мне пришла мысль представить в лицах евангельскую притчу о блудном сыне, в нравах и обычаях современного русского сословия». Задум створення «Притчі…» художник записав і в «Щоденнику»: «… я думаю со временем выпустить в свет в гравюре акватинта и собственное чудо – «Притчу о блудном сыне», приноровленную к современным нравам купеческого соловия. Я разделили эту поучительную притчу на двенадчать рисунков,.. мне кажется, что для нашого времени и для нашого среднего полу грамотного сословия необходима сатира умная, благородная. Такая, например, как «Жених» Федотова или «Свои люди – сочтемся» Островского и «Ревизор» Гоголя. …я считал бы себя счастливейшим в мире человеком, если бы удался мне так искренно, чистосердечно задуманный мой бессознательный негодяй, мой блудный сын». Пізніше, у  листі до Б. Залеського від 10 травня 1857 року Шевченко пише, що з задуманої серії він виконав лише 8 малюнків: «Програвся в карти», «У шинку», «У хліві»,  «На кладовищі», «Серед розбійників», «Кара колодкою», «Кара шпіцрутенами», «У вיязниці», і що перших чотири не розпочав за відсутністю типажу, але сподівається закінчити їх у Москві або Петербурзі.

Мистецтвознавчий аналіз  

Малюнок виконаний на тонованому папері, має вертикальну іконоподібну форму, верх напівопуклий. Композиція твору  побудована на контрасті темного і світлого коричневих сепійних кольорів. Сонячний промінь, що пробивається крізь грати, ллється згори, акцентує увагу глядача на трагічній постаті головного героя: вирисовує його голі плечі,  гру м’язів…Блудний  син – до половини оголений, без сорочки, у штанях, босий, на голові у нього – білий картуз. Він сидить на брудній і холодній кам'яній підлозі етапної (пересильної) в'язниці, руками обхопив коліно лівої ноги, скутої кайданами з правою ногою іншого в'язня, що лежить поруч.

Сумні очі блудного сина не говорять про каяття: в них відчувається глибока дума, впертість, презирство до тих, що скували його волю. Цю людину багато чого навчило життя. За спиною в’язня-страдника, через всю камеру протягнутий мотузок, на якому сушиться сорочка з білого тонкого полотна. Все – казарма, люди, предмети – оповиті прозорими  сутінками. Промені світла виривають поодинокі сцени життя в’язниці. Ліворуч, у глибині тюрми, на дощатих нарах, розмістилися постаті таврованих каторжників. В одного з них на плечі – хрест, а другий, у сварці, ухопив за бороду чоловіка. Праворуч – товстий мордатий, у форменій фуражці з кокардою, начальник, мабуть, каратиме оголеного в'язня, що сперся об нари. За цими фігурами, під вікном, вартовий (військовий) з рушницею. Сцени перебування у тюрмі викликають у глядача напругу, співчуття. Решта композиції твору відтворена в темних тонах.

Місце збереження

Київ, Національний музей Тараса Шевченка