національний музей
тараса шевченка

укр рус eng

У шинку. Із серії «Притча про блудного сина»

Автор

Шевченко Тарас Григорович 

Назва 

«У шинку». Із серії «Притча про блудного сина»

Рік виконання

1856-1857

Місце виконання, місця що зображені

Новопетровське укріплення (нині місто Форт-Шевченко Мангистауської обл.  Казахстана, на півострові Мангишлак (мис Тюбкараган))

Техніка, стиль, епоха

Папір, бістр, туш, сепія

Історія створення

У листі до Броніслава Залеського від 8 листопада 1856 року Шевченко писав: «Недавно мне пришла мысль представить в лицах евангельскую притчу о блудном сыне, в нравах и обычаях современного русского сословия». Задум створення «Притчі…» художник записав і в «Щоденнику»: «… я думаю со временем выпустить в свет в гравюре акватинта и собственное чудо – «Притчу о блудном сыне», приноровленную к современным нравам купеческого соловия. Я разделили эту поучительную притчу на двенадцать рисунков,.. мне кажется, что для нашого времени и для нашого среднего полу грамотного сословия необходима сатира умная, благородная. Такая, например, как «Жених» Федотова или «Свои люди – сочтемся» Островского и «Ревизор» Гоголя. …я считал бы себя счастливейшим в мире человеком, если бы удался мне так искренно, чистосердечно задуманный мой бессознательный негодяй, мой блудный сын». Пізніше, у  листі до Броніслава Залеського від 10 травня 1857 року Шевченко пише, що з задуманої серії він виконав лише 8 малюнків: «Програвся в карти», «У шинку», «У хліві», «На кладовищі», «Серед розбійників», «Кара колодкою», «Кара шпіцрутенами», «У вיязниці», і що перших чотири не розпочав за відсутністю типажу, але сподівається закінчити їх у Москві або Петербурзі.

Мистецтвознавчий аналіз  

У центрі композиції малюнка художник робить світловий акцент на постаті Блудного сина. Він стоїть з голим торсом, плечима до глядача, голова повернута анфас. Поза молодика  гордовита, на голові – «треуголка» (крилатка з китицями – капелюх, який є приналежністю парадного костюму офіцерів і чиновників), ліва рука  на боці, а правою сперся на лівер (зброю воїнства Бахуса), Гульвіса почуває себе господарем: у широких штанях, хвацько виставив праву ногу вперед, іншу – відставив назад. Трохи ліворуч від нього розмістилося ще гуляки: один, у перекинутій діжці, напівлежить, схрестивши ноги, інші, дві постаті середніх літ, біля дощатої перегородки, розмовляють чи сперечаються між собою (сивий чоловік  із довгим волоссям і бородою у свиті,  ліва  рука - в кишені, обличчя спрямоване на чоловіка поруч в капелюсі, босого, обідраного, в накинутій на плечі рогожі). Ліворуч,  у глибині малюнка, стоїть старий чоловік із довгою бородою, у чалмі  (мабуть, торговець, у нього над головою звисають два черпаки), його погляд звернений на Блудного сина. Біля  вхідних дверей – старенька бабуся, у шапці, руку поклала  дівчинці на плечі, мабуть, допомагає їй роздягатись. Права частина композиції відтворена в більш темних тонах. Художник показує жанрово – побутову картину, де протиставляє фізичну красу досконалості людини,  її ганебному падінню.

Місце збереження

Київ, Національний музей Тараса Шевченка

Примітки

В літературі зустрічається під назвами: «Притча про блудного  сина. Сцена ІІ. У корчмі», «Развлеченія», «Сцена въ трактирЪ. Блудный сын полуобнаженъ. НЪсколько фігуръ», «№7, серія Блудний син».