національний музей
тараса шевченка

укр рус eng

Церква Всіх Святих у Києво-Печерській лаврі

Автор

Шевченко Тарас Григорович 

Назва 

«Церква Всіх Святих у Києво-Печерській лаврі»

Рік виконання

квітень – вересень 1846

Місце виконання

Київ

Техніка, стиль, епоха

Папір, сепія

Історія створення  

Малюнок належить до альбому київських краєвидів, задум укласти який виник у Шевченка по закінченні Імператорської Академії мистецтв. Знаним митцем він повернувся в Україну, працював художником у Тимчасовій археографічній комісії, реалізувати свій задум почав 1846. Про це дізнаємося зі спогадів О.Афанасьєва-Чужбинського: «Коли Шевченко повернувся із Седнева, ми зустріли його давнього приятеля – художника Сажина – і незабаром поселилися всі разом на Хрещатику, на вулиці, названій «Козине болото». Тут почалося нове життя за надзвичайно поетичних обставин. Шевченко задумав змалювати усі найприкметніші краєвиди Києва, внутрішній вигляд храмів та цікаві околиці. Сажин узяв на себе деякі частини, і обидва художники пропадали зранку, якщо тільки не заважала погода». (Афанасьєв-Чужбинський О. Спогади про Т.Г.Шевченка // Спогади про Тараса Шевченка. – К., 1982.  – С. 100). Київські краєвиди були у папці з малюнками, яку у митця відібрали на переправі через Дніпро, під час арешту. Вважалося, що малюнки зникли.

Мистецтвознавчий аналіз

На малюнку зображено муровану церкву, зведену в 1696-1698 на основі застосування конструктивної схеми п’ятидільного храму народної дерев’яної архітектури. Вона знаходиться над одним із входів до Києво-Печерської лаври – Економічною брамою, що була частиною системи мурованих оборонних споруд кінця ХVІІ – початку ХVІІІ століть. На малюнку також: фрагмент Економічної вулиці перед церквою, вхід до неї – через арку, ліворуч. У цій сепії яскраво проявлені ознаки стилю Шевченка: м’яке світлове середовище, багате тональними градаціями та рефлексами, об’єднує настроєву, до певної міри ліричну, композицію монументальну архітектурну споруду та камерні сцени, що її відтінюють.

Місце збереження

Київ, Національний художній музей України

Примітки

На малюнку ліворуч унизу підпис олівцем: «Михаилъ Сажинъ».

Незважаючи на те, що на цьому малюнку і на низці інших київських краєвидів є підпис М.Сажина, Шевченкове авторство вдалося повернути. Першим, хто аргументовано довів, що серед згаданих київських краєвидів є твори Тараса Шевченка, був Я.Затенацький, який за композицією твору, освітленням і прийомом зображення дерев атрибутував сепію як роботу Шевченка. Він і спонукав упорядників ПЗТ Т.Шевченка у 10-ти томах уточнити атрибуцію сепії таким чином: «В цьому малюнку Сажину безсумнівно належить зображення жінки та монаха».

В.Яцюк, звернувшись до цієї проблеми,  виокремив такі прикмети Шевченкового стилю: митець художньо інтерпретує дійсність – так, він зображає улюблене дерево – тополю навіть там, де його насправді немає; акварелям художника притаманна віртуозна тонова градація і, відтак, наповненість сонячним світлом; його творам притаманне поєднання насичених кольорів та нюансування у межах одного тону; в акварелях та сепіях Шевченка спостерігаємо, як, віддаляючись до обрію, обриси споруд, дерев, постатей – немов розчиняються, занурюючись у повітряну масу; він дає можливість просвічуватись крізь фарбу природній білизні аркуша. (Див про це: Яцюк В. Поет і місто: в окресленні фактів та версій // «Святий Київ наш великий». Малюнки Тараса Шевченка та його сучасників. К., 2004. – СС. 141-171).