національний музей
тараса шевченка

укр рус eng

Чигринський дівочий монастир (з альбому 1845 року, зворот аркуша 11)

Автор

Шевченко Тарас Григорович 

Назва 

«Чигринський дівочий монастир» (з альбому 1845 року, зворот аркуша 11)

Рік виконання

квітень – жовтень 1845

Місце виконання

«Чигиринський повіт Київської губернії» (нині Чигиринський район Черкаської області)

Техніка, стиль, епоха

Папір, сепія

Історія створення

Влітку 1845 року за протекцією Михайла Максимовича Тарас Шевченко, як неофіційний співробітник, отримав завдання від Київської Археографічної комісії (Тимчасової комісії для розгляду давніх актів у Києві), створеної у 1843 роци під патронатом київського військового генерал-губернатора Дмитра Гавриловича Бібікова при Київському університеті святого Володимира, збирати фольклор і змальовувати історичні пам’ятки Київщини та Полтавщини. Після вдалого виконання завдання Тарас Шевченко був зарахований офіційним співробітником Археографічної комісії у листопаді-грудні 1845 року. Акварель належить до ряду графічних робіт Тараса Шевченка, створених в цей час.

Мистецтвознавчий аналіз 

Чигиринський дівочий монастир знаходився неподалік Чигрина – колишньої гетьманської столиці. Був заснований у 1617 році як чоловічий і називався Чигиринський чоловічий Троїцький монастир. У 1735 році був реорганізований на жіночий. Шевченко змалював загальний вигляд і навколишні будівлі монастиря. Малюнок вирізняється легкістю, прозорістю тону, відчувається невимушена легкість письма. Композиція урівноважена. Захоплюючись пластичністю обраного архітектурного мотиву Шевченко майстерно застосовує штрих та лінію, досягаючи цілісності  тонального звучання. Сепії Шевченка відрізняються від решти його творів саме цілісністю зорового ряду.

Місце збереження

Київ, Інститут літератури НАН України

Примітки

Під час свого відрядження художник об’єднав малюнки з натури в Альбомі 1845 року. Тут були, жанрові сцени, сільський побут, зображення окремих типажів,  пам’ятних місць, історичні архітектурні споруди на тлі пейзажів. Шевченко звертається до історичного пейзажу, який стає його улюбленим жанром. Він ілюструє минуле України, вдало поєднуючи майстерність художника з науковою точністю документаліста.