національний музей
тараса шевченка

укр рус eng

Кам'янець-Подільський

Назва

Місто Кам’янець-Подільський

Місцезнаходження

Центр Подільської губернії (тепер місто обласного підпорядкування, районний центр Хмельницької області). Місто розташоване на східному Поділлі над річкою Смотрич, 18 км від її впадіння до Дністра. Місто розташоване за 102 км від Хмельницького. Залізнична станція на лінії Ярмолинці Ларга.

Довідка

Кам’янець-Подільський називають «містом семи культур» за кількістю національностей, що в ньому жили і робили внесок у його розвиток. У різні часи на території міста проживали українці й поляки, євреї, литовці, турки і татари, вірмени.

Кам’янець-Подільський відомий з ХІІ століття, коли входив до Галицького князівства, в 1360-х pоках перейшов під володіння Литви, з 1430 року Польщі, 1374 року дістав міські права (від князя Юрія Коріятовича). З XV століття мав значення як найважливіше, побіч Львова, торгове місто Поділля (торгівля з Чорномор’ям) та як найбільша на південному сході фортеця Польщі для захисту від татар і турків; головне місто Подільського воєводства; тут жили українці й вірмени, згодом також поляки, найпізніше наплинули євреї.

1672 року Кам’янець-Подільський здобули турки і гетьман Дорошенко, до 1699 року місто належало Туреччині, пізніше знову Польщі. За Росії (з 1793 року) фортеця була скасована (1808) і Кам’янець-Подільський став губерським містом. Завдяки своєму положенню (в трикутнику між Росією, Австрією й Румунією) та бракові залізниці (її було побудовано лиш 1914 pоку) Кам’янець-Подільський в ХІХ столітті не розвивався (у 1860 році 22 800 мешканців, у 1897 році 34 500) і мав адміністративно-торгово-ремісничий характер.

Більше значення місто мало як культурний осередок Поділля: духовна семінарія, з якої вийшло багато українських діячів (С.Руданський, М.Леонтович, А.Свидницький, М.Коцюбинський та ін.), одна з найстаріших на Наддніпрянщині «Просвіт», Історико-Археологічне Товариство й Історико-Археологічний Музей, заснований Ю.Сіцінським, більше десятка середніх шкіл, театр тощо. За української влади у Кам’янці-Подільському відкрито Кам’янець-Подільський Державний Український Університет.

З початком Першої світової війни 4 серпня 1914 року австро-угорські війська захопили Кам’янець-Подільськ, але наступ 8-ї російської армії під командуванням генерала від кавалерії О.Брусилова змусив їх уже за два дні відступити. У роки війни в місті розміщувалися штаб Південно-Західного фронту, тилові установи, шпиталі.

За часів УНР від березня 1918 року протягом двох місяців Кам'янець був осередком Подільської землі. Загалом у період визвольних замагань українців (1917-21 роки) це головний центр формування військ Української Народної Республіки, а 22 березня 1919 листопад 1920 столиця Української Народної Республіки. У цей же період, у 1918 році в місті було відкрито Державний Український Університет, першим ректором якого став Іван Огієнко (від 2008 року Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка).

Із входом у місто 16 листопада 1920 року частин Червоної армії тут остаточно було встановлено Радянську владу.

У 1928 році Постановою РНК УРСР Стара фортеця була оголошена державним історико-культурним заповідником.

Від 1937 року (до 1941 року) місто було центром Кам'янець-Подільської області.

У перші дні липня 1941 року Кам'янець-Подільський був окупований німецько-фашистськими загарбниками. Бомбардування міста під час війни та запеклі бої в березні 1944 року за визволення міста перетворили його на руїни.

У повоєнний час у Кам’янці-Подільському відбулись значні зміни: з’явилися великі промислові підприємства цементний, кабельний, приладобудівний заводи, відкрились нові навчальні заклади.

Нині Кам’янець-Подільський обіймає старе місто, розташоване на скелястому плато у петлі річки Смотрич з вузькими крутими вуличками, з старими будинками, відділене глибокою ущелиною від замку, який захищав вступ до міста, та новіші мікрорайони (Руські Фільварки, Польські Фільварки, Біланівка, Новий План, Карвасари, Видрівка, Підзамче, селище Смирнова, Черемушки, селище цукрового заводу, селище Першотравневе, селище Жовтневе, Жовтневий масив).

З архітектурних пам’яток найкраще зберігся замок, побудований в XV XVІ столітті на місці давнього дерев’яного, дещо перероблений у XVІІ XVІІІ столітті, з укріпленнями і 9 баштами; з 1946 року замок є державним заповідником. З кам’яних мурів і башт самого міста залишилися лише фраґменти, зокрема знаменита «Руська брама» (XІV століття). З інших пам’яток варто згадати: ратушу з XVІ XVІІІ століть, реставровану в ХІХ столітті й востаннє у 1954-55 pоках; з церков: найстарішу вірменську св. Миколая (XV століття), Івано-Предтеченську (XVІ століття) і Петропавлівську (XV XVІ століття), обидві конхові храми, пізньоренесансовий костьол домініканів, католицьку катедру ґотичного стилю кінця XV століття з добудованим мінаретом й ін.; так званий Турецький міст XІV століття та низку приватних будинків доби ренесансу й барокко.

Зв’язок з Т. Г. Шевченком

Шевченко приїздив сюди за завданням Археографічної комісії змальовувати історичні та архітектурні пам’ятки. Жив у цьому місті у першій половині жовтня 1846 року. Матеріали, які Шевченко зібрав у Кам’янці-Подільському, і його малюнки до нас не дійшли. Збереглося три записи народних пісень, які зробив у альбомі Шевченка 1846-50 pоків Петро Чуйкєвич. Згадка про Кам’янець-Подільський є в повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали». Одну з вулиць міста названо ім’ям поета.