національний музей
тараса шевченка

укр рус eng

Новгород-Сіверський

Назва

місто Новгород-Сіверський

Місцезнаходження

Районний центр Чернігівської області. Розташований на річці Десна. Є одним із найпівнічніших міст України.

Довідка

Назва міста дійшла до нас у первісному вигляді й походить вона від укріплення Новий Городок, що виникло на старому городищі сіверян.

Починаючи із VI століття нашої ери, територію Новгорода-Сіверського стали заселяти східнослов’янські племена сіверян.

Перша письмова згадка про Новгород-Сіверський міститься в «Повчанні Володимира Мономаха своїм дітям», датованому 1078-1079 роками. Але ще раніше, 988 роком, у «Повісті минулих літ» позначено, що великий київський князь Володимир, хреститель Київської Русі, наказав будувати міста «на Десні, на Острі і на Рубежі, на Сулі і на Стугні», щоб поставити надійний заслін постійним набігам кочівників. На місці колишнього сіверянського городища, на найвищому і найкрутішому пагорбі придеснянських схилів невідомі будівничі звели укріплення. Невдовзі тут уже височіли стіни і вежі міста-фортеці.

У 1097 році, згідно з рішенням з’їзду князів у Любечі, Новгород-Сіверський стає стольним градом удільного князівства сина київського князя Святослава Ярославовича Олега Святославовича і за часи існування князівства досягає вершини свого розквіту, розвиваючи залізоробне, ковальське, гончарне, деревообробне та ювелірне мистецтва.

У 1239 році навала монголо-татарських орд Батия практично стерла з лиця землі Новгород-Сіверський. Сіверський край у 1355 році був звільнений Ольгердом від влади Золотої Орди. Новгород-Сіверський уділ великий князь Литовський Ольгерд передав своєму синові Корибуту-Дмитру. Під час перебування в складі Великого князівства Литовського і Руського землі Сіверського князівства кілька разів змінювали господаря.

У 1450-х роках Великий князь Литовський Казимир надає новгород-сіверську землю «для годування» князю-московиту Шемячичу Івану Дмировичу, який попросив політичного притулку в Литві, тому що ворогував із великим князем Московським Іваном III. 1500 року князь Новгород-Сіверський Василій Іванович Шемячич вчинивши державну зраду переходить на державну службу до московського князя Івана III, що спровокувало чергову Московсько-Литовську війну. В квітні 1500 року Новгород-Сіверський було окуповано московськими військами.

Лише в 1618 році, згідно з Деулінським перемир’ям, Чернігово-Сіверські землі повернуто Речі Посполитій, а Новгород-Сіверський став центром повіту Чернігівського воєводства. У 1620 році першим серед міст Чернігівщини отримав магдебурзьке право. Герб було надано того ж року королем Сигізмундом III. В зеленому полі зображувалась міська стіна з баштою, а з боків золоті спис і шабля. Герб символізує серйозний опір жителів міста військам Лжедмитрія, вчинений восени 1604 року.

Після визвольної війни 1648-1654 років місто увійшло до складу новоствореної держави – Гетьманщини. З 1649 року Новгород-Сіверський – сотенне місто Ніжинського, а з 1663 року – Стародубського полків, він перетворюється в значний культурний центр. Того часу в Спасо-Преображенському монастирі було створено слов’яно-латинську школу, працювала перша на Лівобережній Україні друкарня, заснована відомим церковним діячем і просвітителем того часу, настоятелем монастиря Лазарем Барановичем, яка видавала книги церковного і світського змісту, серед яких був і «Буквар».

1667 року за умовами Андрусівського перемир’я увійшов до складу Московського царства.

У 1675 році у Новгороді-Сіверському в Спасо-Преображенському чоловічому монастирі відомим просвітителем Лазарем Барановичем була відкрита перша на Лівобережжі друкарня, яку пізніше перенесли до Чернігова.

Ліквідація гетьманської влади в Україні російським урядом призвела до створення українською козацькою шляхтою низки таємних товариств, метою яких було відродження незалежності України. Тоді на Північній Україні гурток створений у Новгород-Сіверському став головним осередком патріотів своєї Батьківщини.

У 1782 році місто стає центром намісництва, яке включало 11 повітів і дві колишні столиці Гетьманської України – Батурин і Глухів. У 1796 році Новгород-Сіверський набуває статусу повітового центру Малоросійської, а з 1802 року – Чернігівської губернії.

XVII–XVIII століття виявилися сприятливими для розвитку Новгород-Сіверського. Він розширюється, розбудовується та зводяться: величний Успенський собор, ансамбль Спасо-Преображенського монастиря, оригінальний витвір українського дерев’яного зодчества – церква святого Миколи-Чудотворця, Тріумфальна арка, що споруджена перед приїздом імператриці Катерини II до Новгорода-Сіверського.

Серія адміністративних реорганізацій, що відбулися після Жовтневого перевороту в 1917 році, торкнулося і міста князя Ігоря. У 1923 році воно стало центром району та округу, через два роки увійшло до складу Глухівського, а в 1930 році – Конотопського округів. У 1932 році Новгород-Сіверський стає районним центром новоутвореної Чернігівської області.

Зв’язок з Т. Г. Шевченком

Тарас Шевченко згадував про Новгород-Сіверський під враженням прочитаної в журналі «Современник» історичної повісті Пантелеймона Куліша, надрукованої в 1852-1853 роках, в якій описано облогу Новгорода-Сіверського військами Лжедмитрія. В Щоденнику 11 липня 1857 року він зробив запис: «Воспоминания меня убаюкали, я сладко заснул. И видел во сне Новгород-Северский (вероятно, вследствие недавнего чтения «Алексея Однорога»)».

Значну роль у житті та творчості поета також відіграли випускники Новгород-Сіверської гімназії: Микола Чалий, Данило Каменецький, Михайло Максимович, Ілля Буяльський.