національний музей
тараса шевченка

укр рус eng

Прилуки

Назва

місто Прилуки

Місцезнаходження

Повітове місто Полтавської губернії, тепер районний центр Чернігівської області, залізничний вузол. Місто розташоване на півдні Чернігівської області на берегах річки Удай, є адміністративним, економічним і культурним центром Прилуцького району.

Довідка

Прилуки уперше згадуються у «Повчанні» Володимира Мономаха (1085). Назва походить від слова «лука» – заплава, вигин річки. За часів Київської Русі – фортеця у Переяславському князівстві. Потім – у складі Великого князівства Литовського (друга половина ХV століття – 1504 рік), Московського царства (1504-1569 роки), Речі Посполитої (з 1569 року). У 1582 році Прилукам було надано герб.

У 1648-1781 роках – центр Прилуцького полку, з 1782 року – повітове місто Чернігівського намісництва, Малоросійської, згодом – Полтавської губернії, у 1923-1930 роках – окружний центр, з 1932 року – у складі Чернігівської області.

Зв’язок з Т. Г. Шевченком

Шевченко був у цьому місті 1845 року, коли за завданням Археографічної комісії їздив змальовувати історичні й архітектурні пам’ятки Полтавщини. Тут він познайомився з Іллею Бодянським. У лютому 1846 року Шевченко разом з Олександром Афанасьєвим-Чужбинським був у Прилуках проїздом. За спогадами Афанасьєва-Чужбинського, в той час, коли їм на станції перепрягали коней, на сусідній вулиці загорілася хата бідної єврейської сім’ї, і Шевченко допомагав гасити пожежу й рятувати майно, кажучи, що в біді й горі всі люди – брати.

Востаннє поет був у Прилуках 1859 року. Звідси 20 серпня він написав листа до Варфоломія Шевченка. Згадки про Прилуки є в повістях «Музыкант» і «Наймичка».

В місті встановлено три пам’ятники Шевченкові. Ім’ям поета названо вулицю й сквер. У краєзнавчому музеї одна з експозицій висвітлює перебування Шевченка в Прилуках та на Прилуччині.