національний музей
тараса шевченка

укр рус eng

Сокиринці

Назва

село Сокиринці

Місцезнаходження

Прилуцький повіт Полтавської губернії, тепер – Срібнянського району Чернігівської області. Розташоване біля верхів’я річки Утка, лівої притоки річки Удай, за 12 км від райцентру і за 5 км від автодороги Київ-Суми.

Довідка

Назва села походить від першого поселення Івана Сокири (або Сокирки), який 1092 року заснував над річкою Уткою хутір. Вперше згадується О.Пшездецьким у описі володінь Яреми Вишневецького у 40-х pоках ХVІІ століття. Входили до Срібнянської сотні Прилуцького полку, до Прилуцького повіту (1782-1923 роки), до Срібнянського району Прилуцького округу (1923-1930 роки).

Сокиринці були вільним військовим селом до 1716 року, коли гетьман Іван Скоропадський надав його прилуцькому полковнику Гнату Ґалаґану (в селі налічувалось близько 150 дворів селян). Тарас Шевченко у вірші «Іржавець» назвав його «поганим прилуцьким полковником» за руйнування за наказом Петра І Січі у 1709 році. Ґалаґан вибрав Сокиринці для своєї резиденції.

Завдяки Ґалаґанам Сокиринці були своєрідним культурним центром. З 1787 року в селі існував ляльковий театр — вертеп, тут жив вищезгаданий кобзар Остап Вересай (його кімната-музей є у колишньому палаці); з ініціативи Григорія Ґалаґана в Сокиринцях постав у 1871 році один із перших в Україні кооперативів – сільське ощадно-позичкове товариство.

Зв’язок з Т. Г. Шевченком

У 1825-1829 роках поміщик Павло Григорович Ґалаґан спорудив у Сокиринцях двоповерховий палац та заклав великий парк. З 1834 року власником маєтку став його син Григорій Павлович Ґалаґан – поміщик ліберального напряму, фундатор Колегії Павла Ґалаґана у Києві, українофіл, який цікавився фольклором, етнографією, брав участь у підготовці селянської реформи. Ґалаґан познайомився з Шевченком у Петербурзі в 1840-х роках. У 1844 році Шевченко подарував Григорію Павловичу примірник окремого видання поеми «Тризна» з дарчим надписом.

Шевченко відвідав Сокиринці, очевидно, 1845 року під час свого перебування в Україні. Згадки про Сокринці є в повісті «Музыкант» і в Шевченковому листі до Г.П. Галагана від 27 травня 1858 року. В цьому селі жив кобзар Остап Вересай, якому 1860 року поет послав примірник «Кобзаря» з власноручним написом. У селі збереглися палац Г.П. Галагана, альтанка в саду і Шевченків явір, де за переказами, любив відпочивати поет.

У селі Сокиринці знаходиться Cокиринський палацово-парковий комплекс, створений на початку ХІХ століття за проектом архітектора П.А. Дубровського і садівника І.Є. Бістерфельда. Віковий дібровий ліс перетворено в чудовий парк з великим ставком, великими яскраво-зеленими газонами, галявинами, алеями, вимощеними червоною цеглою. Руками селян за 25 років були зведені: панський будинок, оранжерея, ротонда, готичний місток, дві церкви: Св. Варвари та Петра і Павла, антична альтанка, різні господарські приміщення. Палац відкритий для відвідувачів, хоч і перебуває не в найкращому стані через брак коштів. З метою збереження архітектурно-паркового комплексу створено благодійний фонд «Маєток графів Галаганів».