національний музей
тараса шевченка

укр рус eng

Козине болото

Назва

Козине болото

Місцезнаходження

Історична місцевість, територія сучасного Майдану Незалежності пролягає від Майдану Незалежності до Михайлівського провулку.

Довідка

Місцевість відома з часів Київської Русі. Назва зберігалася до I-ї пол. XIX століття. 6 грудня 1240 року через Лядські ворота, що були розташовані в районі Козиного болота, орди хана Батия увірвалися до Києва. У XVIII столітті тут було збудовано Печерські ворота, розпочалась стихійна забудова. Споруди XIX — початку XX століття на теперішньому Майдані Незалежності зруйновано під час ІІ світової війни та ліквідовано у 70-і роках XX століття під час реконструкції площі. Проте вони залишилися на прилеглих вулицях, в тому числі на провулку Тараса Шевченка (колишня вул. Козиноболотська).

Зв’язок з Т. Г. Шевченком

З квітня і аж до вересня 1846-го року Шевченко значно мешкав у Києві – він жив разом із О.С.  Афанасьєвим-Чужбинським і товаришем по Академії мистецтв М.М. Сажиним у будинку І.І. Житницького на Козиному болоті (нині – провулок Шевченка,8).

Помешкання Тараса Григоровича складалося з невеликої кімнати, вікна якої виходили на вулицю, та майстерні, розташованої на мансарді.

Тарас Шевченко разом з Михайлом Сажиним малював київські краєвиди, сподіваючись видати альбом, присвячений Києву. В цей час Шевченко працював у Київській археологічній комісії і за її завданням створив серію архітектурних пейзажів у різних губерніях України.

З часом будинок і садиба зазнавали змін. На 1876 року вона зросла до 325 квадратових саженів. Поступово змінювалося також оформлення фасадів і розплануванні приміщень будинку.

Після смерті І.Житницького у 1889 року будинок успадкував його син. У 1900 році половину садиби продано інженеру Тельтіну. Через шість років весь будинок перейшов до С.Петерсон, яка володіла ним до 1917 року. Після 1917 року будинок став власністю держави і до 1925 року використовувався як звичайне житло.

В 1923-1924 роках під час обмірювання буд. 8 на Хрещатицькому завулку групою студентів з Архітек­турного інституту під керівництвом професора В.Кричевського, мешканці розповіли про чутки, що тут жив Т.Шевченко. В.Кричевський перевірив ці відомості й з'ясував, що, дійсно, Шевченко жив в ньому в 1846 році.

12 серпня 1925 року Київський Окружний виконком дає розпорядження управлінню комунального господарства про відселення мешканців, проведення ремонту та передачу будинку у відання Академії наук. Василю Кричевському належить не тільки сама постановка питання про реставрацію, а й художнє керівництво оформленням будинку-музею, складання художніх проектів кімнат, майстерні й саду.

10 листопада 1928 року було урочисто відкрито музей для відвідувачів.