національний музей
тараса шевченка

укр рус eng

Каратауська експедиція

Назва

Каратауська експедиція

Довідка

Експедиція, що її за розпорядженням Військового міністерства організував 1851 року командир Окремого Оренбурзького корпусу Володимир Обручов для виявлення покладів кам’яного вугілля в горах Каратау на півострові Мангишлак. Очолював її гірничий інженер Олександр Антипов. До складу експедиційної групи входили штейгер Михайло Козлов, чотири гірники, топограф, фельдшер. До експедиції прикомандировано Людвіка Турно і Броніслава Залеського та ін. 27 квітня 1851 року експедиція виїхала з Оренбурга до Новопетровського укріплення, де було укомплектовано загін, що мав супроводити експедицію. Антипов на прохання Залеського і Турно умовив А. Маєвського включити до загону й Шевченка. Поета зарахували до команди солдатів для допомоги в роботах гірничої партії, а фактично він мав замальовувати краєвиди під час експедиції. 28 травня 1851 року учасники Каратауської експедиції вирушили з Новопетровського укріплення. Загін супроводили 10 казахів і туркменів. Для перевезення вантажу найняли 45 верблюдів.

Під час експедиції Шевченко створив серію малюнків аквареллю й олівцем. Значна частина їх має назви місцевостей, де проходила експедиція, та авторські порядкові номери, що відповідають порядковим номерам пунктів її маршруту.

Загін попрямував спочатку до урочища Ханга-Баба. Тут Шевченко зробив перший малюнок (№ 1, «Ханга-Баба»). Далі загін рушив по хівинській дорозі й зупинився в долині Кштим. Тут Шевченко виконав малюнок «Кудук-Кштим». Залишивши долину Кштим, експедиція звернула з хівинської дороги на північний схід. Наступна зупинка була в долині Апазир біля підніжжя гори Каратаучик, що нею починається пасмо гір Каратау. Сюди дослідники прибули 1 червня й затрималися на 18 — 20 днів. Тут вони заклали перші шурфи, брали проби кам’яного вугілля, поклади якого в окремих місцях виходили на поверхню ґрунту. Під час стоянки в долині Апазир Шевченко виконав твори «Вид на Каратау з долини Апазир» і «Долина Апазир», поблизу стоянки — начерки відрогів Каратау та акварелі «Аулієтау» й «Місячна ніч серед гір»

Закінчивши роботи в долині Апазир, експедиція рушила далі по хівинській дорозі й прибула в долину між горами Каратау й Актау. На південно-східних схилах Заходу Каратау почали досліджувати поклади вугілля. Поклади вугілля на цьому місці за своїми якостями не задовольняли Антипова, й гірнича партія рушила в долину Північного Актау. При виході з міжгір’я Сюнкукх була третя тривала зупинка, під час якої почали вивчати поклади бурого вугілля. Цю місцевість, а також стоянку експедиційного табору відтворено в серії малюнків «Сюнкукх». Звідси загін попрямував до урочища Акмиш. На вершині гори Чиркалатау тоді ще збереглися руїни давньої фортеці. У вільний час Шевченко напружено працював як художник, робив екскурсії в навколишні гори, в казахські аули. В урочищі Акмиш він виконав 13 творів, зазначивши на них назви місцевостей і порядкові номери («Акмиштау»«Кайрактау», «Чиркалатау» та ін.). З урочища Акмиш учасники експедиції перейшли в долину Кугус, де виявили поклади вугілля та пісковику з амонітами.

По дорозі з долини Кугус загін побував у долині Турш (Ториш). Тут Шевченко виконав твори «Долина Турш» і «Гора Кулаат» (32, 33).

У кінці липня чи на початку серпня експедиція зупинилася поблизу джерела Долнапа та однойменного кладовища біля північних схилів гори Каратаучик. Цю місцевість Шевченко відтворив в акварелі «Туркменське кладовище в долині Долнапа». Наступна зупинка — урочище Тарла. Це була остання копальня, в якій досліджено поклади кам’яного вугілля. Тут експедиція заклала ряд шурфів. Шевченко виконав олівцем кілька зарисовок цієї місцевості й малюнки «Тарла», «Долина в гірській місцевості» та ін. Завдяки нумерації на малюнках ми довідуємося, що з долини Тарла загін попрямував не до Новопетровського укріплення, а до затоки Кочак. На березі цієї затоки були продовольчі склади експедиції, сюди приходили пароплави з устаткуванням і поштою. Дослідники завернули до затоки, щоб відправити пароплавом інструменти, зразки порід тощо, а після цього повернулися на короткий відпочинок в Тарла. Наступний перепочинок був знову поблизу Ханга-Баби, про що свідчать малюнки «Туркменські аби» та «Ханга-Баба». На початку вересня 1851 року Каратауська експедиція повернулася до Новопетровського укріплення і пробула тут близько двох тижнів.

До Оренбурга політичні засланці поверталися задоволені наслідками експедиції, сподіваючись полегшення свого становища. Але Шевченко ще довго залишався в Новопетровському укріпленні, жодних пільг за участь в експедиції не дістав. Та перебування в колі друзів, можливість вільно малювати залишили незабутній слід у його душі. «Поход в Кара-Тау, — писав він у листі до Броніслава Залеського 25.ІХ.1855, — надолго у меня останется в памяти, навсегда».

Зв’язок з Т. Г. Шевченком

Шевченко був активним учасником експедиції. Він провів у поході понад три місяці. Його малюнки, начерки й зарисовки — своєрідний щоденник Каратауської експедиції Збереглося близько 70 таких творів: пейзажі Мангишлаку, жанрові композиції, автопортрети тощо.

Географічне поширення

Гори Каратау, півострів Мангишлак, Російська імперія (Казахстан)

 

Зображення: Т. Шевченко. "Вид на Каратау з долини Апазир"