національний музей
тараса шевченка

укр рус eng

Товариство мочемордія («Общество мочемордія», «мочеморди»)

Назва  

Товариство мочемордія («Общество мочемордія», «мочеморди»)

Довідка

Неофіційне утворення українського дворянства та літературно-мистецької богеми, ліберальних поміщиків на Пирятинщині та Чернігівщині 1840-х років. До гуртка належали брати Віктор, Михайло і Платон Закревські, історик Микола Маркевич, художник Яків де Бальмен та його брат Сергій, І. Корбе, офіцер Ціхонський (Цихонський), Павло Скоропадський, а також поети Віктор Забіла, Тарас Шевченко, поміщики Капністи, Репніни, Тарновські та інші. Близькими до «мочемордів» були поети Олександр Афанасьєв-Чужбинський та Євген Гребінка, автор відомого словника Володимир Даль. Дехто з цього переліку, як от Тарас Шевченко, досить швидко відійшов від товариства. Його серцевиною станом на 1848 рік були: брати Закревські й, можливо, їх сестра Софія Олексіївна, граф Сергій де Бальмен, титулярний радник Пашкевич та земський справник Білоусович.

Термін «мочеморди» (або «мочиморди») походить від словосполучення, поширеного в самому «товаристві» – «мочити морди», що означало – пити (алкоголь), на противагу «сухомордію» («сухорылию») – не пиячити.

Подібно до правобережної богеми, мочеморди провадили веселе товариське життя з бенкетами й пиятикою. Бали, характерні для тогочасного дворянства, але обставлені, окрім звичних атрибутів, своєю власною «пияцькою» атрибутикою, обрядами, традиціями були основним зовнішнім проявом діяльності товариства.

Це товариство мало й свої обряди та ранги. Члени гуртка, відповідно до заслуг (тобто спроможності випити): «…носили титулы мочемордия, высокомочемордия, пьянейшества и высокопьянейшества». Дня ентузіастів також існували відзнаки: сивалдай (сихува) в петлицю, бокал на шию і великий штоф через плече.

Паралельно серед «мочемордів» користувалися іншими титулами, які виказували козакофільські симпатії учасників товариства. Так, саме в «мочемордах» Тараса Шевченка титулували «Гетьманом». В колективному листі групи мочемордіїв 22 січня 1844 року до їхнього товариша, історика, етнографа, поета «генерального обозного» Миколи Маркевича, шотландське прізвище графа Якова де Бальмена видозмінене з прилученням ступеня як військовий ієсаул Яків Дибайло, а німецьке прізвище генерал-майора І. Корбе було видозмінене як «полковник компанійський – Корба». Головний мочеморда Віктор Закревський був іменований «Генеральний старшина Вихтор Мочеморденко». Це було вплетене у своєрідну «мочемордівську» творчість. Згаданий лист імітував у жартівливому стилі гетьманський універсал, який пропонував Маркевичу негайно прибути в «Безбухівку» (Вейсбахівку, тепер село Білорічиця Прилуцького району Чернігівської області).

У творчості Тараса Шевченка є відголоски суто «мочемордівських» тем. До них належить вірш, написаний поетом вуглем на стіні в шинку вже 1847 року:

«Вип’єш першу – стрепенешся,

Вип’єш другу – схаменешся,

Вип’єш третю – в очах сяє,

Думка думку поганяє».

Згадки про «мочеморд» містить і вірш «Г. З.» («Немає гірше, як в неволі»):

«Чи збираються ще й досі

Веселії гості

Погуляти у старої,

Погуляти просто,

По-давньому, по-старому,

Од світу до світу?».

На такі теми створено й малюнки. Крім шаржу на Віктора Закревського відомо, що Тарас Шевченко виконав акварельний малюнок балу у Волховської в Мойсівці, на якому й познайомився з «мочемордами» у червні 1843 року. Крім того упродовж 1843-1844 років він виконав 8 портретів своїх знайомих з «товариства мочемордія». Серію малюнків «З життя мочемордів» виконав художник-аматор і письменник Яків де Бальмен. Саме ці малюнки й дають найбільш повне уявлення про побут «мочеморд».

«Мочеморди» були людьми творчими, лібералами, аболіціоністами, близькими до революційних ідей Заходу, були знайомі з творами французьких письменників і поетів, забороненою «Книгою польського народу і польського пілігримства» Міцкевича, частково поділяли погляди декабристів та мали виразні українофільські симпатії. На думку Михайла Драгоманова, Тарас Шевченко наслухався від «мочемордів» більше сміливих, європейських ідей, ніж від своїх університетських київських приятелів.

Вільнодумство «мочеморд» спричинило урядові переслідування. Показовою є історія тосту за Французьку республіку, виголошеного 15 (28) квітня 1848 року Михайлом Закревським на вечірці у поміщиці Волховської. Розповідь про цей випадок дійшла до самого імператора, в результаті чого було заарештовано не лише братів Закревських, але й Сергія де Бальмена. Їх все ж таки було звільнено, проте зі встановленням поліцейського нагляду. Ймовірно, що на цьому й припинилася діяльність «товариства» з міркувань безпеки.

Зв’язок з Т. Г. Шевченком

Шевченко безпосередньо спілкувався із людьми кола «мочемордів» і був членом товариства, що відобразилося в його творчості, як поетичній, так і малярській.

Географічне поширення

Полтавщина і Чернігівщина.