національний музей
тараса шевченка

укр рус eng

Гетьманщина

Назва

Гетьманщина

Довідка

Від середини XVII століття до 1764 року – напівофіційна назва значної території України, на яку поширювалося владарювання гетьманського уряду. Напередодні об’єднання Української козацької держави з Російською державою 1654 року Гетьманщина охоплювала простір, який окреслювався головним чином такими містами й містечками: Ямпіль–Чернівці (нині селище міського типу) – Мурафа (нині село Шаргородського району) – Красне (нині село Жмеринського району; усі Вінницької області) – Вінниця – Пилявці (нині село Пилява Старосинявського району Хмельницької області) – Полонне – Овруч – Чернігів – Стародуб – Новгород-СіверськийГлухів – Конотоп – Ромни – Гадяч – Полтава – Кременчук – Чигирин.

Після ліквідації польською і турецькою владами гетьманського правління на Правобережній Україні наприкінці 70-х – на початку 80-х років XVII століття і внаслідок підписання «Вічного миру» 1686 року між Російською державою й Річчю Посполитою термін «гетьманщина» вживається лише стосовно Лівобережної України разом із Києвом і 30–40-верстною зоною навколо міста. В офіційних актах царського уряду другої половини XVII – XVIIІ століть лівобережний регіон також називався «Малоросією», «Малою Руссю», «Малоросійським краєм» і т. ін. Згадані політоніми застосовувалися не тільки в царських указах, гетьманських універсалах, розпорядженнях Малоросійської колегії та Генеральної військової канцелярії, а й у побуті місцевого населення. У зв’язку з остаточним скасуванням гетьманату інституту 1764 року, а на початку 1780-х років – полкового адміністративно-територіального устрою, назва Гетьмащина втратила своє попереднє значення і вживалася лише як термін у історіографії й історичних творах.

Географічне поширення

Правобережна і Лівобережна Україна