національний музей
тараса шевченка

укр рус eng

Київська археографічна комісія

Назва

Київська археографічна комісія (до 1914 року — Временная комиссия для разбора древних актов, Высочайше учрежденная при Киевском военном, Подольском и Волынском генерал-губернаторе; 1914 – 1917 роки – Временная комиссия для разбора древних актов при Министерстве внутренних дел)

Довідка

Заснована 31 травня 1843 року по «Высочайшему соизволению» імператора Миколи I за ініціативою Михайла Максимовича як Тимчасова комісія для розбору давніх актів при Київському, Волинському і Подільському генерал-губернаторі. Проводила пошукову діяльність в архівах державних установ, магістратів і монастирів, у приватних архівах на Київщині, Волині й Поділлі, а також, у разі потреби, у МосквіСанкт-ПетербурзіВаршаві та інших містах. На основі зібраних нею матеріалів та документів 1852 року створено Київський центральний архів давніх актів. Комісія підготувала та опублікувала низку фундаментальних видань: «Памятники, изданные Временною комиссиею для разбора древних актов, Высочайше учрежденною при киевском военном, подольском и волынском генерал-губернаторе» (т. 1—4. К., 1845—1859), «Древности, изданные Временной комиссией для разбора древних актов» (за ред. М. Іванишева, вип. 1—3. К., 1846), «Архив Юго-Западной России» (ч. 1—8. К., 1859—1911), «Летопись событий в Юго-Западной России в XVII ст., составленная в 1720 г. бывшим канцеляристом малороссийской генеральной канцелярии Самоилом Величком» (за редакцією М. Рігельмана, І. Самчевського, В. Антоновича, т. 1—4. К., 1848—64), «Летопись гадяцкого полковника Григория Грабянки» (за ред. І. Самчевського, К., 1853), «Летопись Самовидца по новооткрытым спискам» (за ред. О. Левицького, К., 1878), «Сборник летописей, относящихся к истории Южной и Западной Руси» (за ред. В. Антоновича, К., 1888), «Сборник материалов для исторической топографии Киева и его окрестностей» (за ред. В. Антоновича, П. Терновського, К., 1874), «Материалы по истории русской картографии» (за ред. В.Кордта, вип. 1—2. К., 1899—1910), «Палеографический изборник. Материалы по истории южнорусского письма в XV—XVIII вв.» (за ред. І.Каманіна, К., 1899), «Сборник статей и материалов по истории Юго-Западной России» (вип. 1—2. К., 1911—1916) та ін.

З комісією співробітничали багато відомих учених та діячів культури: Володимир Антонович, Михайло Владимирський-Буданов, Степан Голубєв, Микола Дашкевич, Митрофан Довнар-Запольський, Василь Домбровський, Микола Іванишев, Володимир Іконников, Іван Каманін, Веніамін Кордт, Микола Костомаров, Пантелеймон Куліш, Олександр Лазаревський, Феофан Лебединцев, Орест Левицький, Михайло Максимович, Никандр Молчановський, Микола Рігельман, Андрій Стороженко, Микола Стороженко, Михайло Судієнко, Володимир Щербина, Михайло Юзефович та ін.

У 1845–1847 роках співробітником комісії на посаді художника був Тарас Шевченко (окрім виконання замальовок, він також брав участь у збиранні етнологічного та фольклорного матеріалу).

Вже влітку 1845 року, під час поїздки по Київщині та Полтавщині, він виконував завдання комісії — змальовував архітектурні та археологічні пам’ятки, збирав народні пісні й легенди, хоч юридично дійсним членом комісії став лише 10 грудня 1845 року. В листопаді комісія відрядила Шевченка на Полтавщину й Чернігівщину. В 1845-1846 роках він виконав малюнки «Будинок І. П. Котляревського в Полтаві», «Воздвиженський монастир у Полтаві», «У Седневі», «Коло Седнева», «Чумаки серед могил», «В Решетилівці». В Переяславі намалював Михайлівську церкву, Покровську церкву та Вознесенський собор, аквареллю — «Хата в Переяславському повіті» та ін. Наприкінці березня — на початку квітня 1846 року Шевченко повернувся до Києва і в травні — червні разом з художником Миколою Сажиним змальовував краєвиди та історичні пам’ятки Києва. У червні — липні разом з художником Олексою Сенчилом-Стефановським брав участь у розкопках могили Переп’ятихи, поблизу Фастова, якими керував Микола Іванишев. 21 вересня комісія відрядила Шевченка (на цей раз на Київщину, Волинь і Поділля) збирати народні перекази, оповідання, легенди, пісні й записувати історичні відомості про визначні могили й урочища. Він мав зробити ескізи могил, які оглядав, скласти описи монументальних пам’яток і давніх споруд, збирати старожитності, грамоти та інші папери; виїхати в Почаїв і виконати малюнки лаври та її околиць. До Києва Шевченко повернувся наприкінці жовтня 1846 року. Після арешту поета комісія заднім числом ухвалила виключити його з числа співробітників під тим приводом, що він без її згоди виїхав на початку 1847 року з Києва (насправді його звільнили в зв’язку з арештом у справі Кирило-Мефодіївського товариства). Здійснюючи поїздки по Україні за дорученням Археографічної комісії, Шевченко не обмежувався виконанням її завдань. Він прагнув вивчити все, що стосувалося історії і культури народу. В 1845 — 1847 роках записував різні за жанром народні пісні. Особливе місце посідали записи історичних пісень про Семена Палія, Устима Кармалюка. Цікавими є записи про фортеці й давні земляні споруди. Численні малюнки й записи свідчать, що Шевченко виявляв великий інтерес до пам’яток архітектури, описував внутрішні планування будов, обстановку жител. Описи матеріальних пам’яток, з якими Шевченко ознайомився під час роботи в комісії, наведені в його «Археологічних нотатках», використані у повістях «Прогулка с удовольствием и не без морали», «Музыкант», «Близнецы», «Варнак», «Наймичка», «Княгиня». Поет використовував етнологічні матеріали для показу згубного впливу кріпацтва на матеріальну культуру селян. З актових матеріалів його увагу насамперед привертали ті, які характеризували суть феодальних взаємин кріпаків і поміщиків. Серед матеріалів, відібраних у поета під час арешту, були оригінальні документи Лубенської полкової канцелярії (купчі, листи, прохання тощо) за першу половину XVIII століття, зібрані Шевченком на Полтавщині. Вивчаючи історичні пам’ятки, а також життя й побут селян, Шевченко знайомився з героїчним минулим українського народу, його непримиренною боротьбою проти ненависного панства. Малюнки й записи, що їх виконав Шевченко під час роботи в комісії, — цінний внесок у розвиток історії й археології, етнографії й фольклору, архітектури та живопису. 

Після ліквідації у 1914 році Київського, Подільського і Волинського генерал-губернаторства Тимчасова комісія з розбору давніх актів була підпорядкована Міністерству внутрішніх справ.

Протягом 1914 – 1921 років у зв’язку з воєнними та революційними подіями видавнича діяльність Тимчасової комісії з розбору давніх актів була практично паралізована. Втім, керівництво комісії докладало чимало зусиль, щоб поновити видавничу роботу та покращити матеріально-фінансове становище. Зокрема, в листопаді 1917 року голова цієї інституції В. Іконников звертався до В.Вернадського, який очолював Комісію з навчальних закладів та установ при Міністерстві народної освіти, з клопотанням про перехід Тимчасової комісії з розбору давніх актів у підпорядкування цього міністерства. У зв’язку з цим був розроблений проект «Положення про Київську археографічну комісію», в якому було розписано організаційну структуру інституції, права й обов’язки її членів та ін. Згідно з положеннями проекту установа перейменовувалася в Київську археографічну комісію.

Наприкінці 1917 року обговорювалися проекти з видання «Материалов по истории русской картографии» (за ред. В. Кордта; вип. 3), «Актов для истории провинциальных сеймиков в Юго-Западной Руси XVIII столетия» (за ред. І. Каманіна), «Актов по экономической статистике населения Волыни в XVI—XVIII веках» (М. Довнар-Запольського) та ін.

29 листопада 1918 року було проведене ювілейне засідання Комісії з нагоди 75-ліття її заснування, на ньому відбулися вибори (вони стали останніми виборами в історії К.а.к.) її дійсних членів.

Наприкінці 1919 року розглядалася пропозиція А. Криловського щодо видання творів Мелетія Смотрицького. Але найголовнішим напрямом тогочасної діяльності Комісії стало розповсюдження та продаж її власних видань, опублікованих у попередні роки. Комісія безплатно надала свої видання Кам’янець-Подільському, Катеринославському, Київському, Харківському університетам, Вищим жіночим курсам у Києві та інших навчальним закладам, а також багатьом відомим українським ученим.

У квітні 1921 року на спільному засіданні Київської археографічної комісії та Археографічної комісії при ВУАН (заснованої 1919 року) було створено єдину інституцію під назвою Археографічна комісія ВУАН.

Зв’язок з Т. Г. Шевченком

У 1845–1847 роках співробітником комісії на посаді художника був Тарас Шевченко (окрім виконання замальовок, він також брав участь у збиранні етнологічного та фольклорного матеріалу).

Географічне поширення

Київ, Російська імперія, УНР