національний музей
тараса шевченка

укр рус eng

Псалтир

Назва твору, автор 

Псалтиръ (церковнослов’янською мовою), К., 1895, 257С.

Книга псалмів. Одна з книг Старого Заповіту. Автором більшості псалмів (73) є Давид – другий цар Ізраїльсько-Іудейської держави (кінець XI – близько 950 р. до н. е.), згідно з апокрифом «Сказаніе о псалтири, како написася Давидомъ царемъ», інших – Асаф (12), сини Корея (11), Соломон (2), Мойсей (1), Етан (1). Загалом, Псалтир – поетичний збірник колективу авторів, який увійшов у канон священних книг після спільної для всіх пісень редакції.

Жанр 

Священне писання. Поезія духовного змісту.

Час написання. Місце написання 

1895 рік. Виданий у типографії Києво-Печерської Лаври

Короткий зміст книги  

Псалтир (зі староєврейської – «книга хвали») складається із 150 (151) ліричних пісень-псалмів. Широко вживається у щоденних богослужіннях християнських церков. Книга поділена на розділи – 20 кафизмів, а кожен із них – на три слави. Тематично псалми поділяють на кілька груп: гімни, індивідуальні лементи, спільні лементи, пісні довіри, індивідуальні псалми подяки, королівські псалми, псалми мудрості, паломницькі псалми, літургічні псалми. За іншою типологією псалми поділяють на: пісні Сіона – псалми 48, 76, 84, 87, 122, 134, історичні літанії – псалми 78, 105, 106, 135, 136, паломницькі літургії – псалми 81, 21, літургії входу – псалми 15, 24, літургії правосуддя – псалми 50, 82, змішані типи – псалми 36, 40, 41, 68.

Текст Псалтиря був перекладений на старослов’янську мову ще за часів святих Кирила та Мефодія, і поширився в Україні відразу після прийняття християнства. Вже в ХІ столітті був відомий «толковий» Псалтир, з поясненнями незрозумілих місць. Авторами коментарів були Іван Златоуст, Амвросій, Августин, Феофан та інші. У середньовічні часи псалми були основою різних вільних музично-поетичних обробок. Українські мандрівні дяки у ХVІІ – ХVІІІ століттях, бурсаки-школярі у ХІХ столітті компонували й виконували псалми з пародійним змістом. Книгу використовували як підручник у школах, читали над померлими, над хворими. Як популярна книга Псалтир був серед найстаріших друкованих видань Скорини (1517, 1725), Федоровича (1570, 1580). На українську мову книгу перекладали Пулюй (1903), отець Бачинський (1903), отець Левицький (1925), отець Хоменко (1963) та інші. Псалми наслідували, переспівували в Україні: Григорій Сковорода, Петро Гулак-Артемовський, Пантелеймон Куліш, Тарас Шевченко, Степан Руданський, Іван Франко. Музику псалмів і кантів опрацьовували Микола Леонтович, Олександр Кошиць, Михайло Гайворонський, Пилип Козицький та інші.

Зв'язок з Т. Г. Шевченком та Україною

Рано навчившись читати, тексти Священного Писання Шевченко знав дуже добре, особливо із Псалтиря, а також із акафістів та житій святих, розумів зміст старослов’янських слів, тлумачив їх українською мовою. У повісті «Княгиня» (Тарас Шевченко. ПЗТ: в 12 томах.- К.,- 2003.-  Т.3., – С.156), згадуючи своє дитинство, навчання в дяківській школі, участь у церковних службах, писав: «Я знал почти всю Псалтырь наизусть и читал ее (как говорили слушатели мои) выразительно, т. е. громко. Вследствие такого моего досужества не был в селе похоронен ни один покойник, над которым бы я не прочитал Псалтыри. За прочтение Псалтыри я получал кныш и копу деньгами. Деньги я отдавал учителю как его доход, и он уже от щедрот своих уделял мне пятака на бублики, и это был один-единственный источник моего существования. При таких, можно сказать, умеренных доходах я не мог жить открыто и одевался даже не щегольски, как прилично званию школяра; ходил я постоянно в серенькой дирявой свитке и в вечно грязной бессменной рубашке, а о шапке и сапогах и помину не было ни летом, ни зимою. Однажды дал мне какой-то мужик за прочтение Псалтыря на пришвы ременю, да и то от меня учитель отобрал как свою собственность.»

Гнат Бондаренко – шкільний товариш Шевченка, згодом церковний титар у Кирилівці -  згадував: «Відомо, що Тарас Григорович учився грамоти в місцевого дячка. Після вивчення «азбуковника» Тарас Григорович перейшов до читання Псалтиря. Приходячи додому після уроків, Шевченко довго просиджував над псалмами, захоплюючись їхньою поезією, декламуючи їх уголос» (Спогади про Тараса Шевченка.- Київ,1982.- С.26). У грудні 1845 року у В’юнищі Шевченко написав цикл віршів «Псалми Давидові» (автограф у книзі «Три літа» з назвою «Давидові псалми» та датою «19 декабря 1845, Вьюнища» ). Це його перша спроба переспіву біблійних текстів, а саме десяти псалмів із Псалтиря – 1, 12, 43, 52, 53, 81, 93, 132, 136, 149-го. Псалми 12, 53, 132-й вперше були надруковані в «Граматці» Пантелеймона Куліша в Санкт-Петербурзі в 1857 році, а цілком – у «Кобзарі» 1860 року. Того ж року, під назвою «Псалми Давидові», – окремим виданням. Шевченка біблійні псалми приваблювали високою патетикою, гострими інвективами проти зла, користолюбства, всілякої неправди, утвердженням високих етичних норм, ідеями рівності «убогих» і «багатих» перед Богом, неминучого покарання «злотворящих». Продовжуючи традицію використання псалмів у польській літературі (Ян Кохановський), а також у російській поезії XVIII — XIX ст. (Михайло Ломоносов, Гаврило Державін, Іван Крилов, Микола Язиков, поети-декабристи), Шевченко сповнив їхню релігійну форму новим змістом і надав їм актуального звучання, не прагнучи при цьому точно відтворювати біблійний текст.

Наскрізним у циклі є мотив провіщання майбутньої перемоги «добра» над «злом», «рабів» і «убогих» над «катами», «лукавими», «царями неситими»: «Діла добрих оновляться, / Діла злих загинуть» (псалом 1-й), «Окують царей неситих /В залізнії пута» (псалом 149-й).

Шевченкові «Давидові псалми» – визначний крок в утвердженні української поетичної традиції в контексті національної поезії, що має спільну загальнохристиянську пам’ять поетичного засвоєння та актуалізації старозавітного минулого. Завдяки саме Шевченкові в український літературний дискурс уперше був уведений «високий» жанр віршованого переспіву псалмів.

Псалми, Псалтир Шевченко згадував у багатьох своїх поезіях, зокрема, «До Основ’яненка», в поемах «Катерина», «Марія», повісті «Наймичка».

Література про текст

Енциклопедія українознавства:У 10 томах,- Т.7.- Львів.- 1998.- С.2408

Энциклопедический словарь. Издатели Ф.А. Брокгаузъ, И.А.Ефронъ.Т.ХХУ.-Лейпцигъ-С-Петербургъ,-1898,-С.659-660

Тарас Шевченко. ПЗТ: в 12 томах,- Т.З.- К.,- 2003.- С.156

Де зберігається

НМТШ Кн 9897