національний музей
тараса шевченка

укр рус eng

Містерія

Назва

Містерія

Довідка

1) Жанр західноєвропейської середньовічної релігійної драми. Елементи містерії відбилися в українській драмі XVІІ — XVІІІ століть.

2) Різновид романтичної алегорично-символічної поеми, для якої характерні поєднання фантастичного з реальним, таємничість, символіка, філософічність і тяжіння до драматизації (діалогічність). Ці риси властиві поемі Тараса Шевченка «Великий льох» (1845), жанр якої поет визначив у підзаголовку як «містерію». Хоч Шевченко в цій поемі використав деякі фольклорні образи й мотиви, літературність її походження безперечна. Є певна подібність між формою «містерії» Шевченка і містерією Вільгельма Кюхельбекера «Іжорський» (частково опубліковано 1836 року), містерією Олексія Тимофеєва «Життя і Смерть» (1834), його драматичною поемою про кінець світу «Останній день», алегоричним прологом до поеми Євгена Гребінки «Богдан», «Дзядами» Адама Міцкевича, «Небожественною комедією» Зигмунта Красінського тощо, хоч не всі твори цього типу мали визначення «містерія». Як і твори тогочасних романтиків, «містерія» Шевченка деякими своїми особливостями пов’язана з драматургією Вільяма Шекспіра (романтичні контрасти трагічного й комічного, «потойбічного» і грубо реального). Про те, що форма романтичної містерії була ще досить жива за часів Шевченка, свідчить написана значно пізніше пародійна містерія Козьми Пруткова «Спорідненість світових сил». Деякі елементи романтичного, умовно кажучи, містеріального стилю (гротескові фантастико-символічні образи) є вже в комедії «Сон».

Зв’язок з Т. Г. Шевченком

Містерія «Великий льох» Шевченка (1845)

Географічне поширення

Українські землі (Російська імперія)

 

Ю. О. Івакін.

 

[Шевченківський словник. У двох томах. — К., 1976. — Т. 1. — С. 395-414.]