національний музей
тараса шевченка

укр рус eng

Острозька академія

Назва

Острозька академія

Довідка

Школа вищого типу, заснована князем Василем-Костянтином Острозьким у місті Острог близько 1576 року. На академію та шпиталь заповідала свої володіння і 6 тисяч кіп грошей небога князя Гальшка (Єлизавета) Острозька (1579 рік). Вперше згадана в букварі, видрукуваному для потреб школи Іваном Федоровим в Острозі 1578 року. Князь Острозький зібрав освічених людей, запросив друкаря І. Федорова й розпочав просвітницьку діяльність. Навколо школи та друкарні утворився гурток письменників, перекладачів, редакторів, серед них: Герасим Смотрицький – перший ректор академії, Тимофій Аннич, Василь Суразький (Малюшицький), Гаврило Дорофейович, Дем’ян Наливайко, польський учений Ян Лятос, анонімні діячі Христофор Філалет і Клірик Острозький та ін. Їхня діяльність перетворила Острог в останній третині XVI століття на провідний культурний і громадський осередок. Вони були авторами полемічних трактатів, віршів, передмов та післямов до острозьких видань, започаткували основи української гуманістичної педагогічної думки, наголошували на важливості збереження в освіті та загалом культурі власних традицій. Школа поєднувала елементи початкової освіти з середньою та вищою. Сучасники називали її академією, тримовним ліцеєм, греко-слов’янським училищем. Хоча документальних свідчень про програму школи не збереглося, але опосередковані дані дають підставу вважати, що тут вивчали характерні для середньої школи того часу «сім вільних наук», першою серед яких була граматика грецької, церковнослов’янської та латинської мов. Далі опановували риторику, діалектику (логіку), арифметику, астрономію, музику. Про високий рівень музичної культури в острозі говорить виникнення так званого острозького церковного співу.

Острозька академія стала першою в Україні, де розпочався процес синтезу власної греко-слов’янської та західноєвропейської (латинської) культурних традицій. Цей процес продовжився в братських школах і завершився організацією Києво-Могилянської академії. Академія стала центром міжслов’янських культурних взаємин і співробітництва. З Острогом підтримували контакти Віленське братство та братська школа, білоруські видавці Мамоничі, вони опублікували підготовлену в Острозі Граматику церковнослов’янської мови (Вільно, 1586 рік). Тут перебував білоруський шляхтич Андрій Римша, імовірно, викладач математики та астрології. Він видав в Острозі свій віршовий твір «Хронологія» (1581 рік). З Острозькою академією співпрацювали вчені греки, серед її вчителів і ректорів були Кирило Лукаріс, пізніше – олександрійський та константинопольський патріарх Никифор Кантакузен, протосинкел константинопольського патріарха, активний учасник Берестейського собору. Тут перебувало багато православного чернецтва з Балкан. В Острозі було здійснено низку перекладів богословських творів з грецької мови: Пчола (1599 рік), полемічний твір проти єретиків Феодора Авукара (ІХ століття), перекладений спудеями в 1611 році, а також пам’ятка візантійської літератури ІХ століття «Тестамент цезаря Василія сину своєму Леву» (видано в збірнику «Лікарство на оспалий умисл чоловічий», 1607 рік). Вихованцями академії стали такі відомі діячі, як гетьман реєстрового козацтва Петро Конашевич-Сагайдачний, Іван Княгиницький – чернець, засновник Скиту Манявського, Мелетій і Стефан Смотрицькі, Йоахим Єрлич та ін. Зі смертю князя Василя-Костянтина Острозького (1608 рік) школа втратила свого благодійника, а відкриття в Острозі онукою князя Анною-Алоїзою Ходкевич єзуїтського колегіуму (1624 рік) прискорило занепад школи.

Острозька академія припинила своє існування у 1636 році. Однак результати її діяльності не зникли безслідно. Сформований тут тип вищого навчального закладу був перенесений до Києва, звідки поширився до Молдавії та Москви.

Хроніка відродження Острозької академії в незалежній Україні починається у 1994 році з Указу Президента України. Завдяки наступним указам Президента України розбудова Острозької академії набрала нових обертів.

Географічне поширення

Річ Посполита, Україна