національний музей
тараса шевченка

укр рус eng

Третій відділ власної Його Імператорської Величності канцелярії

Назва

Третій відділ власної Його Імператорської Величності канцелярії

Довідка

Орган політичного розшуку й слідства в царській Росії в середині ХІХ століття Микола I указом 3 липня 1826 року перетворив особливу канцелярію у самостійну установу, під назвою третього відділення власної Його Імператорської Величності канцелярії, поставивши на чолі його графа Бенкендорфа, забезпеченого надзвичайними повноваженнями. Виконавчим органом «Третього відділу» був Окремий корпус жандармів. У функції «Третього відділу» входили боротьба проти революційних та опозиційних організацій, нагляд за слідством у політичних справах, за учасниками революційного руху, політичними тюрмами та відання драматичною цензурою (до 1865 року). Чиновник третього відділення повинен був стежити за безладами і зловживаннями, що можуть статися у всіх частинах управління і у всіх станах і місцях; спостерігати, щоб спокій і права громадян не могли бути порушені будь-чиєю особистою владою, переважанням сильних, згубним напрямком людей зловмисних; чиновник мав право втручатися в тяжби до їх закінчення; мав нагляд за моральністю молодих людей; повинен був дізнаватися «про бідних і сірих посадових людях, які служать вірою і правдою і потребують допомоги», і т. п. Всім відомствам було наказано негайно задовольняти всі вимоги чиновників, відряджених III відділенням. Водночас чиновникам наказувалося діяти м'яко й обережно; помічаючи незаконні дії, вони повинні були «спочатку випереджати початкових осіб і тих самих людей і вжити старання для звернення заблудлих на шлях істини і потім вже виявити їх худі вчинки перед урядом».

У 1839 році організація відділення отримала більш складний вид, внаслідок приєднання до нього жандармського корпусу, причому обидва управління підпорядковувалися генералу Дубельту, з найменуванням його «начальником штабу корпусу жандармів і управління III відділення». При відділенні була особлива юрісконсульськая частина. Указом 12 лютого 1880 року була заснована верховна розпорядча комісія, і їй тимчасово підпорядковано третє відділення, разом з корпусом жандармів, а указом 6 серпня того ж року відділення абсолютно скасоване і справи його передані у відання департаменту поліції міністерства внутрішніх справ. Своєї первісної мети третє відділення не досягло, не знищило ні хабарів, ні казнокрадства, не припинило «беззаконь». Своїм необмеженим і нерідко довільним втручанням в самі різні справи, що з’являлися через недовіру до найменших проявів будь-якої незалежної думки, що виражається усно або письмово (навіть у наукових працях), третє відділення скоро стало для суспільства предметом недовіри і страху. Головні начальники III відділення: гр. А. X. Бенкендорф (до 1845 року) , гр. А. Ф. Орлов (до 1856 року) , кн. В. А. Долгоруков (до 1867 року) , гр. П. А. Шувалов (до 1875 року) , А. А. Потапов (до 1877 року) , Н. В. Мезенцев (до 1878 року) і А. Р. Дрентельн.

Зв’язок з Т. Г. Шевченком

У 1847 році «Третій відділ» керував арештами членів Кирило-Мефодіївського товариства, зокрема Шевченка, і провадив слідство у цій справі. Поета ув’язнили в казематі «Третього відділу» на Пантелеймонівській вулиці (тепер вул. Пестеля, 9). Тоді жандармський корпус і «Третій відділ» очолювали Олексій Орлов і Леонтій Дубельт. Слідство вели Л. Дубельт, М. М. Попов, І. Нордстрем. За ухвалою «Третього відділу», затвердженою Миколою I, Шевченка заслали рядовим в Окремий Оренбурзький корпус під суворий нагляд і з забороною писати й малювати. Коли 1850 року поета заарештували вдруге, його справу, одночасно з військовою владою, розслідував і «Третій відділ». У 1857 році після звільнення Шевченка з військової служби і до кінця життя за ним встановлено суворий поліцейський нагляд.

Географічне поширення

Річ Посполита, Російська держава (Російська імперія)