національний музей
тараса шевченка

укр рус eng

Енгельгардт Софія Григорівна

Прізвище, ім'я, по-батькові

Енгельгардт Софія Григорівна (дівоче прізвище також Енгельгардт)

Роки життя (за новим стилем)

180[4]5 - 1875

Діяльність 

Баронеса, поміщиця сім’ї Шевченків

Коротка біографія

Софія Григорівна Енгельгардт 1805 року народження, належала до прибалтійської гілки роду Енгельгардтів; дочка Килини Степанівни Гладкої та генерал-майора барона Готхарда – Герхарда Енгельгардта (1759-1834) – учасника воєнних компаній кінця ХVІІІ – початку ХІХ століття. Софія Григорівна вирізнялася вродою, здобула хорошу приватну освіту, добре грала на фортепіано, співала. Мати шістьох дітей: дочка Софія, сини Василь, Григорій, Микола, Павло, Петро. 25 січня 1825 року взяла шлюб з ад’ютантом литовського генерал-губернатора, фельдмаршала Олександра Римського-Корсакова, Павлом Васильовичем Енгельгардтом, який з 1828 був власником села Кирилівки. Софія Енгельгардт понад усе в мистецтві любила музику, була аматоркою музики та співу. До неї охоче дослухався Михайло Глінка, він присвятив баронесі романс на слова Петра Риндіна «Как сладко з тобою мне быть». Софія Енгельгардт була знайома з Олександром Пушкіним, а також багатьма відомими діячами мистецтва, літератури, вченими, військовими. Ймовірно, була знайома з італійським співаком Антоніо Тамбуріні (1800-1876) драматичним баритоном, яким захоплювались в багатьох країнах і в Російській імперії.

Місця, де перебував, працював, зв'язок з Україною

Кирилівка, Вільшана, Будище, Київ, Вільнюс, Петербург.

Зв’язок з Т. Г. Шевченко

Шевченко знав Софію Енгельгардт протягом 1829 – 1832 років, коли був козачком свого пана Павла Васильовича Енгельгардта. Очевидно, завдяки їй, Тарас Шевченко багато читав, слухав музику, вчив польську мову, чув і трохи розумів французьку… Її Шевченко згадує в «Автобіографії», розповідаючи про покарання за малювання у Вільно: «Это было в 1829 году декабря 6. Пан и пани уехали в ресурсы на бал,в доме все успокоилось, уснуло…» 

Висловлювання про діяча  відомих дослідників культури та науки

Дослідник Федір Прийма зауважує, що за свідченням сучасників Софія Енгельгардт жінка «високого розуму й естетичного розвитку». 

Михайло Глінка в одному з листів скаржиться: «…від Софії Григорівни Енгельгардт мені доводиться зазнавати збитків через співи – ніяк позбутися не можна, - тому я бачуся з кузиною рідше, ніж слід було». (Глинка М. Записки // Литературные произведения и переписка. - М., 1973.- Т.1. – С.280).