національний музей
тараса шевченка

укр рус eng

Богорський Петро Федорович

Прізвище, ім'я, по-батькові

Богорський Петро Федорович

Роки життя (за новим стилем)

1803 - ?

Діяльність

Дяк села Кирилівки Звенигородського повіту Київської губернії з 1824 по 1836 роки, вчитель сільских дітей.

Коротка біографія

Народився у 1803 році в селі Верещаки Звенигородського повіту Київської губернії. Походив із сім'ї священника. Здобув освіту в Київській духовній академії. При архієрейському хорі освоїв церковний устав і нотний спів. У 1824 році його, висвяченого на дяка, направили в село Кирилівку. А в 1825 році до його дяківської школи взяли Шевченка «в виде школяра-попихача», де він виконував у школі й хаті дяка всю господарчу роботу і водночас навчався грамоти.

Місця де перебував, працював, зв'язок з Україною

Київ, Кирилівка.

Зв’язок з Т. Г. Шевченком

Після смерті батька, 1825 року, Тараса Шевченка віддають у найми до дяка Павла Богорського, де він «в виде школяра-попихача» у школі й хаті дяка буде виконувати всю господарчу роботу, водночас навчатиметься грамоти. Часто дячок посилав школярів замість себе читати Псалтир над померлими, платив же учням десяту копійку з доходу. Мачуха Тараса Шевченка Оксана Терещенко подобалась дяку Богорському і часто з ним гуляла, випивала, виганяючи дітей з хати. Не витримавши знущань і свавілля, Тарас помстився п'яному дякові і в 1826 році покинув школу з її учителем, жорстоким катом дячком Богорським. Про це пізніше Тарас Шевченко написав в автобіографії від третьої особи: «По мно[го]тяжком двухлетнем испытании, прошел он Граматку ,Часословец и, наконец Псалтырь. Дьячок, убедившись в досужеств своего школяра - попыхача, посылал его вместо себя читать Псалтырь по усопших крепостных душах, за что и платил ему десятую копейку яко поощрение. Но несмотря на столь лестное к себе внимание сурового спартанца - учителя, в один из многих дней и ночей, корда спартанец - учитель с своим другом Ионою Лымарем были мертвецки пьяны, школяр - попыхач, без зазрения совести обнажив задняя свого наставника и благодетеля, всыпал ему великую дозу березовой каши. Помстившись до отвалу и похитивши какую-то книжечку с кунштиками, в ту же ночь бежал в местечко Лысянку, где и нашел себе учителя- живописца отца диякона, тоже спартанца». Про науку Богорського, від якого тікали учні «зане пьяница бе паче всех пьяниц на свете». (Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 12 т. – К., 2003. – Т.5. – С.191).

В «Письме Т. Гр. Шевченка к редактору «Народного чтения» Шевченко писав про Богорського (не називаючи його ім’я): «Дьячок мой обходился жестоко не со мною одним, но и с другими школярами, и мы все глубоко его ненавидили. Бестолковая его придирчивость сделала нас в отношении к нему лукавыми и мстительными. Мы надували его при всяком удобном случае и делали ему всевозможные пакости. Этот первый деспот, на которого я наткнулся в моей жизни, поселил во мне на всю жизнь глубокое отвращение и презренне ко всякому насилию одного человека над другим». (Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 12 т. – К., 2003. – Т.5. – С.195).

Шевченко згадує Петра Федоровича Богорського в повісті «Княгиня»: «Взявши свою таблицу, каламаръ и Псалтырь отправился к пьяному стихарному дьячку в школу и поселился у него в виде школяра и работника. … если случались покойники в селе (прости меня, Господи), то мы ещё кое-как перебивались, а не то просто голодали по несколько дней сряду. … За прочтение Псалтыря я получал книш и копу деньгами. Деньги я отдавал учителю как его доход, и он уже от щедрот своїх уделял мне п’ятака на бублики, и это был один-единственный источник моего существования… Однажды дал мне какой-то мужик за прочтение Псалтыря на пришвы ременю, да и то от меня учитель отобрал как свою собственность» ( Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 12 т. – К., 2003. – Т.3. – С.156).

Також поет задує свого учителя-дяка не називаючи його імʼя, перебуваючи в Нижньому Новгороді (1858), у вірші «Доля»:

... Ти взяла

Мене, маленького, за руку

І в школу хлопця одвела

до п’яного дяка в науку.

(Шевченко Т. Повне зібрання творів: У 12 т. – К., 2001. –Т.2. – С.261).

Висловлювання про діяча відомих дослідників культури та науки

Олександр Кониський пише про дяка Петра Богорського: «…школярі, наче ті вівці від вовка, розбіглися з школи, бо новий дяк «був п’яниця паче всіх п’яниць на світі» (Олександр Кониський. Тарас Шевченко - Грушівський. Хроніка його життя. – К., 1991. – С.40).