національний музей
тараса шевченка

укр рус eng

До 250-річчя Ермітажу

У ХІХ ст. художники-кріпаки називали Ермітаж вільною Академією мистецтв. Тарас Шевченко відвідував Ермітаж ще до звільнення з кріпацтва. Аполлон Мокрицький у щоденнику лишив запис від 8 квітня 1838 року:

«Скоро прийшов Шевченко, і ми вирушили до Ермітажу. З великою користю вели ми розмову в цьому святилищі, і цього разу більше, ніж будь-коли, побачив я достоїнства у речах першокласних майстрів… Я виміряв їх талантом Брюллова й дивувався його неохопності… Увечері був у Брюллова, розповідав йому про свою прогулянку в Ермітажі. Він дуже схвалював її, радив частіше їх робити, кажучи «частіше б ходити в Ермітаж, ніж на пошту»…».

Високо цінуючи творчість великих майстрів минулого, Карл Брюллов заохочував молодих художників вивчати колекцію Ермітажу, при нагоді читав лекцію, порівнюючи між собою полотна Д.-Р.Веласкеса, Г.Рені, А.Корреджо, П.-П.Рубенса, А.Ван-Дейка й пояснюючи їхні переваги. У повісті «Художник» Т.Шевченко згадує: «Нередко случалось мне бывать в Эрмитаже вместе с Брюлловым. Это были блестящие лекции теории живописи. И каждый раз лекция заключалась Теньером и в особенности его «Казармой». Перед этой картиной надолго, бывало, он останавливался и после восторженного, сердечного панегирика знаменитому фламандцу говаривал: «Для этой одной картины можно приехать из Америки»…».

У передчутті близького звільнення із заслання митець записав до Щоденника 26 червня 1857 року: «Но почему же не верить мне, что я хотя к зиме, но непременно буду в Петербурге? Увижу милые моему сердцу лица, увижу мою прекрасную Академию, Эрмитаж, еще мною не виденный, услышу волшебницу оперу». Повернувшись до Петербурга 27 березня 1858 року ввечері, Т.Шевченко 31 березня занотував до Щоденника своє враження від щойно відкритого нового Ермітажу: «С художником Лукашевичем был в Эрмитаже. Новое здание Эрмитажа показалось мне не таким, как я его воображал. Блеск и роскошь, а изящества мало». З цього часу в Щоденнику митець більш чи менш детально занотовував кожні відвідини Ермітажу: «Были с Семеном в Эрмитаже, в отделении древней и новой скульптуры. Я не воображал в таком количестве остатков древней скульптуры в Эрмитаже, вероятно, они собраны со всех дворцов. Прекрасная мысль. В отделении новой скульптуры меня очаровал Танерини своей умирающей Душенькой и обидно разочаровал покойник Ставассер своей неуклюжей русалкой. Смотрели музей древностей, библиотеку и на первый раз тем кончили. Внимание утомилось. Залы музея отделаны с большим вкусом, нежели картинная галерея» (запис 2 травня 1858 року). На той час начальником 2-го відділу Ермітажу – картинної галереї – був Ф.Бруні, хранителем відділу естампів – М.Уткін. В Ермітажі відбулася важлива для Т.Шевченка зустріч з Ф.Йорданом: «Был в Эрмитаже один без Семена. Его утомила вчера античная галерея и древности, и он отказался мне сопутствовать. Ледащо! В Эрмитаже встретился и познакомился с знаменитым гравером Иорданом. Он слышал о моем намерении заняться акватинтой и предложил мне свои услуги в этом новом для меня деле. Обрадованный его милым, искренним предложением, я обошел два раза все залы с целию выбрать картину для первой пробы избранного мною искусства. После внимательного обозрения остановился я на эскизе Мурильо «Святое семейство». Наивное, милое сочинение» (Запис 3 травня 1858 року).

5 травня 1858 року Тарас Шевченко в Ермітажі зустрів Г.Михайлова, свого давнього товариша з петербурзької Академії мистецтв, і обійшов з ним картинну й античну галереї. Далі у щоденникових записах:8 травня – «…собрался идти в Эрмитаж…», 10 травня – «Начал рабо тать в Эрмитаже»; 11 травня – «Работал в Эрмитаже до трех часов»; 15 травня – «Ушел в Эрмитаж и работал до трех часов»; 20 травня – «До трех часов работал в Эрмитаже».

Шевченко не раз згадував імена західноєвропейських митців, чиї твори відкрив йому Ермітаж: Я. ван Рейсдала, А. ван Остаде, Д.Тенірса, Рубенса, Ван-Дейка, Корреджо, Рафаеля, Пуссена, Веласкеса, Ж.-Б. Греза, К.-Ж. Верне, Рені, Шанеріні, Б.-Е. Мурільйо. Вірогідно, що згадані у повістях «Близнецы» і «Художник» Д.Флаксман, Б.Торвальдсен, Клас Бергем, Дж.Вольпато, Одран, Дж.Мартен, Ш.Штейнбен, Д.Доменікіно, Г.Гольбейн молодший, Т.Гюден, А.Калам, Гверчіно, А.Ватто, Ф.-В.-Е.Делакруа й ін. були відомі Шевченку також завдяки колекціям Ермітажу.