національний музей
тараса шевченка

укр рус eng

Шевченкіана в українській тонкій кераміці

У приміщенні Національного музею Тараса Шевченка з 2 березня по 7 квітня відбулася виставка «Шевченкіана в українській тонкій кераміці». Організатори виставки поставили собі завдання дати уявлення сучасному глядачеві про вітчизняне фарфорове та фаянсове виробництво на прикладі унікального художнього явища в українському декоративному мистецтві - тематичних творів, присвячених Тарасу Шевченку та його творчості.

Загалом в експозиції представлено фаянсові вироби авторського виконання провідних українських художників і скульпторів: О. Рапай, Б.Сандомирською, Н.Молдаван, О.Сорокіним, М.Тимченко, П. Іванченко, Є. Мандичем, К. Цибулевською, О. Ярошем, А. Надуліщевою, В. і М. Трегубовими, М.Вронського, Балавенського Ф.П., Моісеєнка та ін., - що випускалися фарфоровими заводами України: Будянський фаянсовий  завод, Київський експериментальний кераміко-художній завод, Городницький фарфоровий завод, Коростенський фарфоровий завод, Баранівський фарфоровий завод, Полонський фарфоровий завод, Довбиський фарфоровий завод та ін.

Метою даної виставки стало привернення уваги до проблеми майже повного зникнення в Україні порцелянового виробництва, історія якого розпочалася наприкінці ХVIIІ ст. За своє більш ніж 200-літнє існування воно   розвинулося в потужну галузь промислового масштабу. У 2000 році в Україні діяло близько 20-ти фарфорових та фаянсових підприємств, що виготовляли вироби, котрі користувалися широким попитом на внутрішньому ринку та експортувалися в різні країни. Вже у 2007 році спостерігається різке скорочення кількості працюючих заводів – близько 7. В більшості виробництво було зосереджено на Житомирщині. Українська фарфорова продукція набула неабиякої популярності за кордоном. Флагманом фарфорового виробництва в Україні протягом тривалого часу був Коростенський завод, який входив у десятку найкращих фарфорових заводів Європи. На сьогодні, як бачимо, фарфорового виробництва не технічного призначення в Україні не існує. 


Хоменко І. Таріль декорована з портретом Т. Г. Шевченка 60-ті рр. ХІХ ст. Городницький фарфоровий заводНайстаршим за часом заснування (1799 р.)  був Городницький фарфоровий завод на Житомирщині, який утворили на кошти Юзефа Чарторийського та який належав акціонерній компанії Корецької мануфактури. Якість виробів була настільки високою, що продукція з успіхом віталася на міжнародних тематичних виставках у Брюсселі, Брно, Лейпцигу. Після модернізації роботи заводу у другій половині ХІХ ст. до праці почали запрошувати майстрів з Європи. До революції на підприємстві працювали художники і скульптори з Франції та Чехії. Серед вітчизняних майстрів над асортиментом заводу працювали такі видатні особи, як Р. Марчук, Ю. Гаврилюк, О. Крижанівський, З. Мосійчук, Т. Крижановська, І. Хоменко. У 50-х роках на заводі працював В. Щербина. Розробляються моделі жанрової та анімалістичної скульптури, тематична скульптура, бюсти визначних діячів, зокрема і Тараса Шевченка. Завод припинив свою діяльність в 2011 році.

Після відкриття в 1802 році родовища каоліну у Баранівці, що на Житомирщині, Михайло і Франтішек Мезери заклали фаянсово-порцелянову фабрику. Якість виробництва дозволила підприємству завоювати авторитет при царському дворі, що надало право заводу ставити на власних виробах імперський знак з державним гербом. Посуд, вази, десертні сервізи Баранівки неодноразово з успіхом були представлені виставках у Венеції (1910), Римі (1911), Барселоні (1913), Лондоні (1913-1914). Протягом часу роботи заводу на ньому працював талановитий колектив скульпторів і живописців: В. Покосовська, Д. Гоч, О. Жнікруп. Завод збанкрутував невдовзі після Городницького у 2012 році, але до сьогодні у Баранівці функціонує музей, закладений ще за часів роботи підприємства, де зберігається колекція виробленої продукції заводу, що є одним з найкращих зразків керамічного мистецтва в Україні та Європі.  

Відзначилася у розвиткові кераміко-художньої справи і Харківщина. Одним з флагманів фарфорового виробництва протягом багатьох десятків років був Будянський фаянсовий завод під Харковом, заснований 1887 року з першопочатковою назвою «Ново-Харківська фабрика М. С. Кузнєцова в селі Буди». Тамтешні керамісти розробили свій власний унікальний стиль – «Будянський фаянс»,- за яким упізнається будь-який виріб, виготовлений на заводі. Техніка виробництва постійно вдосконалювалася і найновіше європейське обладнання одразу впроваджувалося у роботу в Будах. Після революції, як відомо, завод було націоналізовано, а під час Другої світової війни – повністю знищено. Робота відновилась вже у 1953 р., а в 2000 р. обсяг виробництва досяг 20 млн. одиниць продукції на рік. За час своєї діяльності колектив заводу досяг чималих висот: велика золота медаль на Всесвітній виставці в Парижі (1889); право «Товариству М. С. Кузнєцова», до якого входив Будянський завод, називатись «Поставщик Двора Его Императорского Величества» (1902), лауреат національного конкурсу «Вища проба» (2003). Проте у 2006 році завод було ліквідовано. 

Дещо ліпша доля спіткала Довбиський завод на Житомирщині, заснований 1823 року польським поміщиком Пшебельським. Під час революції завод, звісно, був націоналізований і названий Мархлевським внаслідок перейменування містечка, а в 30-х роках ХХ ст. йому присвоєне ім’я польського політичного діяча Фелікса Кона. Від початку роботи завод не мав у своєму складі вітчизняних майстрів, тому скульпторів та художників запрошували з Європи, принаймні до післяреволюційної націоналізації. Проте доволі швидко завдяки тяжінню виробництва до використання у розписах кераміки українських народних орнаментів та мотивів наші майстри змогли перебрати на себе створення асортименту на рівні європейських зразків фарфорового мистецтва. Серед них В. Панащатенко, М. Котенко, О. Ярош, Н. Коломієць, В.И. Климко. Із 1972 р. завод активно освоює техніку покриття кобальтом із цировкою, що стало візитівкою заводу і склало 40% загального обсягу виробництва. 

У 1903-1904 роках було відкрито найвідоміший фарфоровий завод у Коростені поляком А. К. Пржибильським. За свою історію він пережив чимало перипетій та руйнувань, зокрема після Другої світової війни. Пропри все завод здобував міжнародні винагороди, а серед його колективу творили такі відомі скульптори, як В. Яцевич, В. та Н. Трегубови. 1963 року завод отримав державне замовлення на виготовлення сувенірів за мотивами творів Т. Г. Шевченка з метою відправлення їх в США. На жаль, такий видатний за розмахом і потенціалом своєї діяльності завод у 2012 році було також ліквідовано. При Коростенському будинку культури діє кімната-музей заводу. 

Виставка «Шевченкіана в українській тонкій кераміці», як бачимо, доводить, що шевченківська тема доволі широко була представлена у фарфоровому виробництві. На мотиви творів Тараса Шевченка були створені численні сувеніри, скульптурні композиції, вази і тарелі з портретами поета. Постать і творчість Тараса Григоровича привертала увагу багатьох відомих майстрів керамічного мистецтва, які працювали на базі згаданих вище заводів. Зокрема провідним скульптором Коростенського заводу був Трегубов Микола Семенович. Саме він разом зі своєю дружиною, Трегубовою Валентиною Михайлівною, яка була головним художником заводу, долучився до проекту реалізації замовлення сувенірів за мотивами творів Шевченка для США у 1963 році. Керамічні витвори подружжя сьогодні зберігаються в багатьох музеях України: в Національному музеї Тараса Шевченка, Національному музеї українського народного декоративного музеї та ін. Серед їхнього доробку знаходимо такі тематичні твори, як пловничка «Сонце» до 150-річчя від дня народження Т. Шевченка, скульптурна композиція «Пам’яті Кобзаря», скульптура «Наймичка» та багато інших.  


Одним з найбільш видатних майстрів мистецтва тонкої кераміки вважається Іванченко Петро Михайлович, який був директором та головним художником Полонського фарфорового заводу. За час своєї творчої діяльності він займався розробкою та впровадженням нових форм виробництва і став відомим як автор великих тематичних ваз, які постійно демонструвалися на республіканських виставках. Серед ваз з портретами політичних діячів та письменників чільне місце займають портретні зображення Тараса Шевченка, вази з якими зберігаються у музеях Києва, Вінниці, Канева та Полонного. 

Широко Шевченкіану у фарфоровому виробництві просував брат Петра Михайловича, Іванченко Павло Михайлович До ювілею Тараса Шевченка художник створив низку виставкових творів: порцелянові вази, на двох із них у техніці олійного живопису зобразив погрудний портрет митця, на третій – постать поета на набережній Неви у Петербурзі, на четвертій – композицію за поемою «Варнак» з одного боку, з другого – розмову героя з автором поеми. Всі вази  зберігаються в НМТШ.

Український художник-кераміст Віцько Іван Михайлович творчо відзначився на багатьох фарфорових заводах України, зокрема на Баранівському. Він створював побутовий і декоративний посуд та скульптури-портрети з фарфору, фаянсу, кераміки, оздоблюючи їх традиційними мотивами українського народного мистецтва та тематичними композиціями. У стилі декоративного мистецтва художник виконав у 1969-х рр. тарелі з портретом Кобзаря «Т. Г. Шевченко», «Тарас Шевченко-солдат», а також таріль «Катерина» (усі – 1961 – 1964рр.). Твори художника зберігаються у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва та інших музеях Києва і Полтави. 

Сучасне порцелянове мистецтво України не лише підтримує встановлений майстрами попередніх епох якісно-естетичний рівень, а й підвищує його, удосконалюючи технічні і художні варіанти реалізації творчих задумів. На виставці фарфору, присвяченій Тарасу Шевченку, особливе місце посіли витончені високохудожні наперстки та чашки авторства Олени Жернової. Великий внесок у реалізацію виставки зробили українські колекціонери фарфору - Воронов С. В. 

Виставка «Шевченкіана в українській тонкій кераміці» продемонструвала нам, якими культурними скарбами володіє наше сьогоденне суспільство і, хоча джерела його у вигляді цілої галузі виробництва ми стрімко втрачаємо, але нашим завданням є збереження існуючого обсягу цих особливо крихких і витончених мистецьких надбань.

 

Також читайте про виставку «Шевченкіана в українській тонкій кераміці» - "Фарфор-присвята Кобзареві"