національний музей
тараса шевченка

укр рус eng

Перепоховання Тараса Шевченка в рисунках Григорія Честахівського

Найповнішим документальним джерелом історії перевезення праху Т. Шевченка із Санкт-Петербурга в Україну є листи Г. М. Честахівського до Ф. І. Черненка та петербурзької громади. Рисунки Григорія Честахівського доповнють це джерело, ілюструючи останній шлях поета. Слід пам'ятати, що саме Честахівському належить ідея поховання Шевченка у Каневі. Він упорядкував могилу поета та залишався доглядати її аж до серпня 1861 року.

Як ми знаємо, помер Т. Шевченко 10 березня (26 лютого ст. ст.) 1861 р. Домовину з тілом було встановлено в академічній церкві Св. Великомучениці Катерини . 12 березня (28 лютого ст .ст.) Т. Шевченка поховали на Смоленському кладовищі в Петербурзі. Друзі поета  доклали чимало зусиль, щоб отримати дозвіл на перевезення Шевченкового праху в Україну, "згідно з бажанням, висловленим перед смертю покійним академіком Т. Г. Шевченком...". Прах поета українська громада Петербурга довірила супроводжувати Г. Честахівському та О. Лазаревському.

Вранці 8 травня (26 квітня ст. ст.) відкопали дубову труну з прахом Шевченка на Смоленському кладовищі. Над домовиною виголосив промову П. Куліш. Траурна колісниця в супроводі друзів через увесь Петербург рушила до Московського вокзалу. З Петербурга до Москви прах Шевченка перевозили залізницею.

З Москви до Києва домовину везли поштовим трактом спеціальними ресорними дорогами, запряженими трійкою коней. Шлях жалобного кортежу з Москви проходив через Серпухов - Тулу - Орел - Кроми - Волобуєво - Кошельовку - Дмитровськ - Упорой - Березовську - Севськ - Позняшовку - Товстодубову - Есмань - Глухів - Тулиголову - Кролевець - Алтинівку - Кич - Батурин - Борзну - Комарівку - Морозівку  - Ніжин - Носівку - Роздкевичі - Козелець - Омитівку - Залісся - Бровари.

18 травня, в суботу, в Микільській слобідці під Києвом колісницю з домовиною зустріли кияни, гімназисти, студенти Київського університету, серед яких були М. Драгоманов, М. Лисенко, Т. Рильський, В. Антонович, М. Старицький, П. Житецький. Біля 4-ої години домовина прибула до Києва. Від Миколаївського (Жандармського) мосту студенти на руках пронесли домовину через увесь Поділ до церкви Різдва Христового. В неділю вранці труну з прахом Шевченка винесли і понесли до пароплава. По дорозі до церкви і з церкви до пароплава процесія час від часу зупинялася для промов. Домовину супроводжувала близька родина Шевченка: брати Микита та Йосип з дружинами, сестра Ярина, Варфоломій Шевченко з дружиною Олександрою, Григорій Честахівський, Олександр Лазаревський, Іван Сошенко з дружиною Марією, Михайло Чалий з дружиною Надією, Віктор Забіла, студенти Університету Св. Володимира. 

З Києва до Канева домовину повезли Дніпром на пароплаві "Кременчук". До Канева припливли 20 травня. Через повінь домовину  з пароплава на берег вивезли драбинчастим возом запряжені у нього люди. На березі Шевченкову домовину зустріла велелюдна церковна процесія на чолі зі священником Феодосієм Чайковським.


Домовину урочисто понесли у собор, де відправили службу. Дві доби домовина перебувала в Успенському соборі. 22 (10 ст. ст.) травня о 3-ій годині відслужили панахиду. Після панахиди протоієрей Г. Мацкевич виголосив прощальне слово. Після його промови велика процесія з домовиною рушила на Чернечу гору. Домовину несли на марах дівчата з Канева та навколишніх сіл. Яму на Чернечій горі гробівникам допомагали копати родичі Шевченка і студенти. Під час похорону всі кревні Т. Шевченка отримали "Кобзар" і літографію "Тарас Шевченко в домовині", виконану М. Дмитрієвим 26 лютого ст. ст. 

 

За матеріалами "Новин з Академії"

За надані цифрові рисунки Честахівського висловлюємо подяку

Інституту літератури ім. Т. Шевченка НАН України