національний музей
тараса шевченка

укр рус eng

Нікола Артемійович Терещенко

10 жовтня відзначалась річниця з дня народження Ніколи Артемійовича Терещенка, людини, яка зробила непересічний внесок у розвиток промисловості та культури України у другій половині ХІХ ст.

Внесок родини Терещенко у розбудову культурного середовища величезний. Коштами Фонду братів Терещенка, до якого щорічно надходило 80% прибутків «Товарищества свеклосахарных и рафинадных заводов братьев Терещенко в Киеве», були збудовані численні благодійні інституції: гімназії, лікарні, приюти, школи, також активно фінансувалася розбудова театру опери й зведення театру оперети та консерваторії (за підтримки Михайла Івановича Терещенка). Федір Артемійович Терещенко входив до ініціативної групи, яка займалася будівництвом Міського музею у Києві (сьогодні – Національний художній музей України), а також колекціонував твори російських художників, і завдяки його роботі по зібранню творів мистецтва сьогодні діє Київський національний музей російського мистецтва, який розмістився у колишньому будинку Федора Артемійовича. Донька Ніколи Артемійовича Варвара, в подружжі Ханенко, спільно із чоловіком, займалася колекціонуванням творів західно-європейського мистецтва та мистецтво сходу. Власний будинок вони із Богданом Ханенко проектувала, виходячи із потреб колекції, у відповідному стилі по специфіки епохи, яку відображали твори, які входили до колекції. Сьогодні у будинку, де жило подружжя Ханенків, діє Музей мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенко.

Сам Нікола Артемійович був палким колекціонером. У найкращих залах будинку, який стояв на розі вулиці Олексіївської та Бібіковського бульвару він розмістив свою художню колекцію, започатковану ще в рідному Глухові. На старих світлинах інтер’єрів палацу представлені картини І.Айвазовського, І.Шишкіна, І.Рєпіна, В.Верещагіна.

Із 1948 р. в колишньому будинку Ніколи Артемійовича розмістився Державний музей Т.Г.Шевченка (тепер Національний музей Тараса Шевченка). Будівля витримана у стилі італійського ренесансу, перебудована за проектами архітекторів Петра Федорова та Ромуальда Тустановського, стеля та плафони були розписані польським художником Вільгельмом Котарбінським. В часи Терещенка в будинку нараховувалось 47 кімнат із 40 камінами та печами. Тут був родинний осередок, де вся велика дружня сім’я збиралась на святкування Нового року та днів народження.

Вулиця, на якій розмістилися маєтки родини Терещенко, у 1900 р. було надано назву Терещенківська. Після революції назву було змінено і повернено вже у 1992 р.

Палац Терещенків (зараз - Національний музей Тараса Шевченка)

Музей розташований у центрі Києва, в будинку що є пам’яткою архітектури першої половини ХІХ ст. Власником цієї садиби на розі Бібіковського бульвару (тепер бульвар Т. Шевченка, № 12) та Олексіївської вулиці (нині Терещенківська) у 1870 році став київський міський голова  Павло Демидов князь Сан-Донато. 1875 року будинок купив цукропромисловець і меценат Микола Артемійович Терещенко (1819-1903). На його замовлення двоповерхову з вулиці і триповерхову з двору споруду було перебудовано за проектом архітекторів Петра Федорова та Ромуальда Тустановського. Будівля перетворилася на розкішний палац у стилі  Ренесансу. Пізніше художник Вільгельм Котарбінський прикрасив живописними розписами стіни та стелі будинку.

У найкращих його залах М.А.Терещенко розмістив свою художню колекцію, започатковану ще в рідному Глухові. На старих світлинах інтер’єрів палацу бачимо картини І.Айвазовського, І.Шишкіна, І.Рєпіна, В.Верещагіна. Збирачами мистецьких творів були також рідні Миколи Артемійовича: брат Федір,  діти Іван, Олександр, Варвара й Ольга. В колекції Івана Миколовича Терещенка були твори російських та українських художників, а також малюнки Т.Шевченка  «Видубицький монастир» (1843), «Костьол у Києві», (1846), «Крутий берег Аральського моря», «Казахський хлопчик дрімає біля грубки»,  «Казах на коні» (усі 1848-1849 ).

Коли після закінчення Другої світової війни Шевченківське зібрання повернулося з евакуації, постало питання про надання приміщення для музею. Вибір припав саме на цей будинок, розташований  неподалік пам’ятника Тарасові Шевченку та університету, який із 1939 р. носить його ім’я. 22 червня 1948 року Уряд України прийняв постанову  про відкриття Державного музею Т.Г.Шевченка  на бульварі Тараса Шевченка, 12.

Після наукової реставрації 1985-1989 рр. будівлі повернуто первісний вигляд із усіма притаманними їй архітектурними особливостями.