національний музей
тараса шевченка

укр рус eng

Кришталева дівчинка

Літературно-меморіальний будинок-музей Тараса Шевченка, Президентський фонд Леоніда Кучми «Україна» та Громадська організація творчих інвалідів і інвалідів-підприємців «Разом» запрошують на відкриття  виставки  Олександри Олійник «Зберу в долоні всі краплини цього прекрасного життя...», яке відбулось 1 грудня о 15:00 за адресою пров. Шевченка, 8-а.

20 лютого 2004 року, в шахтарському містечку Макіївка Донецької обл. народилася  дівчинка Саша. Змалку в ній відчувалася непересічна натура: рано пішла, заговорила, вже в рік читала вірші. Всі помітили її не за віком логічне мислення.

Дівчинка росла, а біда підстерігала. У 7,5 місяців трапився перший перелом, у півтора року – другий, потім - третій... У три роки поставили діагноз: вроджений недосконалий остеогенез - хвороба рідкісна, мало вивчена, лікуванню практично не піддається. Так Саша стала «кришталевою». Стали деформуватися стегна, почалися гіпсові кошмари,  ортопедичне взуття, ходунки. Але Сашенька не втрачала самовладання. І навіть, коли  чотирирічною її залишила мама, залишалася позитивною дівчинкою. Бабуся і дідусь були завжди поруч,  замінили батьків.

Малорухливий спосіб життя привів Сашу до прикладного мистецтва. Юна  майстриня має роботи з бісеру, у техніці декупаж, батик. За словами фахівців, усі твори заслуговують на увагу. У свої дванадцять Олександра має статус майстрині і навіть навчає своїх ровесниць азам макраме і модульного орігамі. Потім участь в різних міських та обласних конкурсах, у 2012 р. виграла титул «Міс Попелюшка» в обласному конкурсі та приз «Кришталеве серце».    Саша, читаючи вірші на концертах, потайки мріє навчитися професійно танцювати...

Але одна біда не приходить - почалася війна. Коли снаряди вже рвалися поруч із будинком, просидівши кілька днів в підвалі, Саша з бабусею і дідусем, поїхали до Кривого Рогу. Там зустрілися хороші друзі, сусіди, чудова вчителька. Вони  біду сім'ї Олійник, сприйняли як свою. 

І ось у 2015 році трапився складний перелом, і Саша зовсім перестала ходити. Пересуватися стала у колясці. Але надія є - лікарі беруться вставити в стегно, гомілку і шийку стегна металеву конструкцію - зростаючий імплантат. Поки питання про операцію залишається відкритим - немає грошей.

Але є рідні - бабуся і дідусь, серце і душа яких належить тільки маленькій «Кришталевій дівчинці». Не залишимося осторонь і ми, допоможемо Олександрі встати з інвалідного візка.