національний музей
тараса шевченка

укр рус eng

Не стало Олексія Долі

Не  стало Олексія Долі. Його знали всі. Його любили всі: колеги - музейники з різних куточків України, народні майстри, художники, численні знайомі.  Ті, з ким він зробив хоч один проект, ставали друзями, потрапивши в промені світла й добра, якими огортав дітей і дорослих. 

Він був різний: принциповий і самовідданий, аскет і людина з неабияким почуттям гумору, діяльний і скромний, по-хлоп’ячому безпосередній і одухотворено-просвітлений, як людина, свідома своєї  Місії в цьому світі. Здатний на самопожертву, він хотів зробити світ хоч трошки кращим і власне робив це. Він не був байдужим. Він був Такий один.

Майже десять років у Національному музеї Тараса Шевченка ми представляли проект «Українська традиційна іграшка та лялька». Скільки майстрів він підтримав у творчості, скільком відвідувачам за ці роки подарував радість відкриття самих себе через світ народного мистецтва! А згодом зініціював не одну персональну виставку. Співтворчість перейшла в дружбу Долі з багатьма співробітниками нашого музею. Де б і над чим би він не працював, у нас він був своїм. Жартував, коли приходив після тривалішої відсутності через експедиції, зйомки: «Ну, як ви тут? ОбезДолені?».  Тепер ми насправді такі. Назавжди.

Сильніше відчуваємо холодні грудневі протяги. Стали більш самотніми. Його місце в серцях нікому не зайняти.