національний музей
тараса шевченка

укр рус eng

У кольорі неба

З 8 по 16 травня в музеї експонуватиметься виставка Михайла Демцю "У кольорі неба".

  Михайло Демцю – народний художник України, живописець. У мистецьких колах та серед численних прихильників його творчості він відомий завдяки оригінальній манері кольоропластики, в якій створює живописні полотна: рельєфне, пастозне, експресивне накладання фарби поєднується з барвистою палітрою, що тяжіє до локальних кольорів. М.Демцю звертається до набутків експресіонізму та постімпресіонізму, проте вся його творчість засвідчує знання й глибоке розуміння української народної культури. Художник працює також у техніці акварелі, розписує порцеляну, кераміку.

У 2003р. він отримав Гран-прі на фестивалі кераміки в Німеччині. Всесвітньо відома фірма «Rosenthal», з якою співпрацювали художники Е.Ворхол, В.Вазарелі, дизайнер Д.Версаче та ін., запросила до участі й М.Демцю. Тепер його розписи на виробах цього бренду можна побачити в художньому музеї фабрики поряд із роботами Е.Ворхола та С.Далі.

    Народжений на Львівщині, художник давно живе у Львові, який став улюбленим Домом, до якого хочеться повертатися з мандрівок. Здавалося б, що й у них художник шукатиме милих для мистецького ока архітектурних шедеврів, чи, принаймні, добре знайомого гірського рельєфу. Звісно, їх не омине пильний погляд творця. Та найбільшою притягальною силою, найбільш звабливою красою в його очах володіє море-океан.

    Відкривши для себе Європу, художник зупинив увагу на Французькій Бретані, краї мальовничому і суворому де безліч панорамних видів: вода і небо. Край особливих барв – потужних і стриманих, глибоких і ніжних, як захід сонця в Бретані, на узбережжі.

    І ось тут, легендарний дзвінким барвистим сплеском кольорів, Михайло Демцю з часом починає творити світ у своїх картинах ледь не всуціль у кольорі неба. Неба над водами моря-океану, де краплі бризу долітають до верхніх вод; де вітри розгойдують обидві стихії, віддзеркалюючи їх одну в одній, мережачи хмарами, сплесками хвиль. Свою «партію» веде знаменитий пастозний мазок художника, що увиразнює й організує коловорот стихій, задаючи ритм. Але, чи не найголовнішим, тут є колір. Благородний синій, вишуканий синій, чутливий синій, самодостатній синій… Бо навіщо зайве, коли пишеш головне – створені Богом небо й води. Лише білі акценти вільно ширяючих птахів, тільки легкі вітрильники посеред злиття води і неба… Й рожевий відсвіт – як метафора Всевидящого ока – над синім-синім-синім простором.

     І навіть коли він вривається в натюрморт, доповнюючись рожевим, зеленим, його коштовні відтінки задають тон у грі світлових потоків і ліній умовного інтер’єру та схоплених порухів вітру, що призводять до здвигу: рухається повітря, світло, починає «промовляти» фактура речей.

    Ряд робіт переважно медитативного, філософічного забарвлення, де поєднання стрімкої, ритмічної манери письма і промовисто стриманого колориту народжують трепетну, пульсуючу красу, автор доповнив іншими – більш соковитими за колоритом, настроєвими. Так, яскравіший, торкнутий соковитим фіолетовим і бірюзою, синій колір М.Демцю обирає у випадку, коли до берегів природи підступає місто. І вже його кольорові вогні відбиваються у воді, розповідаючи про створене людьми й нагадуючи заодно про адепта кольорового «багатоголосся» й насиченості  Демцю, знаменитого його попередніми періодами творчості.

        Серія включає кілька портретів. Зокрема, віолончеліста, червоно-помаранчево-жовтий контур якого, звучить на найтемнішому синьому, майже чорному оксамиті ночі, як образ самої мелодії.