національний музей
тараса шевченка

укр рус eng

Вечір бандури з Ларисою Дедюх і Романом Гриньківим

 

«Зараз настає нова віха в історії розвитку бандури, коли вона перестає бути атрибутом глибокої старовини. Тільки високою естетикою можна щось через бандуру довести і донести. Для мене головне – бути на бандурі сучасним, щоб на ній можна було відтворювати теперішній час». Це слова уславленого бандуриста Романа Гриньківа.

Онук новгород-сіверського кобзаря Петра Пашка, віртуоз-бандурист, композитор, педагог, майстер із виготовлення бандур Роман Гриньків вважає, що на бандурі грає той, хто по-справжньому її любить. Поділяє цю думку і його дружина – відома виконавиця та музикант, співачка з оперним сопрано, викладач Лариса Дедюх. У їх репертуарі – академічна, народна, імпровізаційна музика. Бо бандура – це подих різних стилів та епох. Про наш національний інструмент з його багатющими акустичними можливостями знає світ – унікальному подружжю аплодували в десятках країн.

24 листопада ц.р., в День пам`яті жертв голодомору, від хвіртки на садибі музею пролягла стежечка із свічок – як нагадування про моторошну трагедію нашого народу. І вечір бандурної музики розпочався хвилиною мовчання, а трагізм «Плачу Ярославни» на слова Шевченка у виконанні Лариси Дедюх перегукувався із трагедією 1932-33 років. Народні пісні і пісні на слова Т. Шевченка, класичні твори, віртуозне виконання Романом Гриньківим на бандурі веснянок, коломийок, сюїти «Сповідь чарівних струн», апофеозом вишуканого концерту стало спільне виконання мистецьким подружжям народної пісні «Чотири воли пасу я».

Цей вечір в будинку першої третини ХІХ ст. дійсно став незабутнім. Чарівні звуки бандури, спів серед раритетів у Шевченковій оселі створили особливу, неповторну атмосферу.