національний музей
тараса шевченка

укр рус eng

Інший погляд на Шевченка

Публікується інтерв'ю Дмитра Горбачова від 31 жовтня 2011 року "З Шевченком жартувати можна!"

З огляду на кардинальну розбіжність поглядів у оцінюванні виставки С. Сілантьєва «Agricultura» мистецьким середовищем Львова і користаючись нагодою, що минулого тижня у Львові на запрошення лекторію «Арт-ключ» перебував один з провідних мистецтвознавців України Дмитро Горбачов, я попросила його відвідати виставку.

Дмитро Горбачов: «З Шевченком жартувати можна!»

Дмитро Горбачов: - Це ж першокласний художник! Тут дуже багато дотепного. А дотепність виникає, бо автор «свіжим оком» бачить парадокси нашого сучасного життя і дуже щиро та відверто на них реагує. Він до того ж – великий ерудит, і історію дуже добре знає, і історію мистецтва. Тим більше цікаво, що він втягує не тільки наш матеріал, але й міжнародний. У нього тут і Франція, й Італія, і Радянський Союз.... Ось тут він посилається на Хуана Міро, а ось цей сюжет з банкою кільки -  це ж чистої води пересмішництво Енді Ворхола з його супом.... Для автора все, що його оточує в сучасності та в історії - просто потік життя. І він дуже майстерно переводить все це в орнамент. Для цього він дуже влучно обрав жанр такого собі «народного килимка». Просто молодець. Я думав, що це вже художник зі стажем, член Спілки..., і був щиро здивований, що він такий молодий.

Наталія Космолінська: – Представники нашої львівської спілки якраз вже встигли охрестити Стаса «львівським бузиною»...

Д.Г. - Він пересмішник, балагур, але не блюзнір. Злоби він не знає, проте у нього дуже сильна українська гумористична інтонація, як от у Котляревського, Гоголя, Чехова.... Автор же ж нікого не засуджує. Хоча порівняння свині й ЧК – досить категоричне. Ці всі явища, які тут зображені, існують і в нашій історії, і в нашому теперішньому житті. Стас Сілантьєв, як поп-артовий художник, на це відгукується. А інсталяції в нього які дотепні! Ця сентиментальна сценка з консервами – це ж просто чудовий реді-мейд. Він талановитий надзвичайно.

Н.К. - Але ж йому інкримінують неповагу до Т. Шевченка...

Д.Г. - Жодної неповаги я тут не бачу. Навпаки, усі ці сюжети з Шевченком демонструють, що для молодого автора Шевченко – не частина офіціозу, а своя людина. А зі своєю людиною можна й пожартувати часом....

Н.К. - От нам тут якраз кажуть, що не можна жартувати з Шевченком.

Д.Г. - Можна жартувати з Шевченком! Тарас Шевченко сам був великий пересмішник. І жарти у нього часом були дуже гострі. Його завжди охоче запрошували до Петербургу на різні раути, бо він славився своєю дотепністю. І епатаж Шевченко любив.(Див.: Д.Горбачов, О.Соломарська: Шевченко і сміхова культура) Взагалі Шевченко як «кобзар» мав і засмутити, і насмішити, у нього в творчості мінорного і мажорного, комічного, порівну. І це не тільки вірші. Якщо брати його прозу, листування, там він весь час виступає в трагікомічному жанрі. Сам Шевченко не раз казав, що прагне знову «святеє поганить». Але Стас Сілантьєв «не поганить святеє», а підсміхується з тих  надпатріотів, які перетворили Шевченка на ідола. А що не так зображений, як частина наших патріотів звикла, так тут треба зважати на те, що мислення у Сілантьєва орнаментальне, він все перетворює на орнамент. І Шевченко теж у нього орнаменталізований. Автор не кепкує з Шевченка, він віддає йому належне – Шевченко у нього в центрі композиції, в рамці, а навколо усміхнені кенгуру, носороги, серця – це ж суцільна любов.

Н.К. - А от кенгуру поряд з Шевченком, хіба можна?

Д.Г. - А чому ні? Подивіться, які вони доброзичливі... А зверху написано про бажання поцілувати, то що ж тут поганого? І я хочу поцілувати Шевченка, бо я його дуже люблю.

Н.К. - А от російською мовою написано?

Д.Г. - Так Шевченко ж сам був двомовний. Три чверті ним написаного - російською. І, до речі, він сам визнавав, що для філософських міркувань російська йому краще придавалась. А гайдамацько-козацький темперамент свій розкручувати – це вже краще українською. Автор цієї виставки підсміюється не над Шевченком, а над людьми примітивними, які вміють тільки плакати та виголошувати патетичні промови. Велемир Хлєбников, україно-російський поет, казав, що «сміх - це громовідвід від світового зла». Багато українців про це сьогодні забувають. Щодо цієї виставки - я давно вже такої радості не мав. Дякую вам...

Художник Стас Сілантьєв (р.н. 1987, м. Южносахалінськ, Росія).
Від 1988 року проживав в м. Глибока, Чернівецька область, Україна. З 2007 живе і навчається у Львові, студент 4-го курсу Львівської Національної Академії мистецтв, факультет історії і теорії мистецтва. Персональні виставки: 2011 -  "Agricultura", Львів; "Наша соціалка", Чернівці.  Групові виставки: березень 2011 року, виставка "Шевченкові дні", м. Чернівці

Розмову вела Наталія Космолінська  (ZAXID.NET)