національний музей
тараса шевченка

укр рус eng

"Дзеркало тижня" включило Романа Семисала у список "Обличчя культурного року"

Роман Семисал готував постановку "Рядовий Шевченко" про Тараса Шевченка у засланні, яку презентував у Національному музеї Тараса Шевченка.

 

«Я — озброєний черепашка
На курорті «Луганські грязі».
Я — банальний солдат піхоти.
Я не вірю ні в Бога, ні в долю…
Я ненавиджу цю роботу,
Але я люблю волю…».

 

Жовтнем датований цей поетичний пост в Facebook на сторінці актора Романа Семисала. Він - у строю, на східному фронті. Пішов добровольцем.

Кожний рядок його віршів не те, щоб «порохом пропах». Вона начебто обвітрилася сухим колючим безжальним східним вітром, обвуглена степовими пожарищами.

Як відомо, в сучасному театрі абсурду кожен використовує соцмережу на власний розсуд та для кар'єрномого призначення. Facebook для деяких став і молотом, і ковадлом. Таки проби (в контексті нинішнього військового пейзажу) шлях «нагору», шлях на Грушевського. Часом навіть без усякої оглядки - на втрати, на зради. У таких - пост за постом - ніби крок за кроком до оновленої персональної соціальної світобудови. Але це у «таких».

А у цього, чесного і обдарованого актора-поета, кожен пост норовить стати збіркою військової філософської лірики. Непафосний, гіркий, не завжди безнадійний.

Я читал — и иногда цепенел.
Это настоящее.
Так могут диктовать только сердце, отчаяние, вера.

Ось ще одна цитата з невиданого Романа:

«На Заході мокрий сніг,
А тут — сухі морози…
Хочеться до своїх,
Хочеться з віршів у прозу.
А в небі застиг свинець
І відступи запечатав.
Тут тобі і кінець,
Тут тобі і початок…».

Роман грав Стуса в камерному спектаклі Театру російської драми «Іду за край». Цей же образ Поета знайшов продовження і в проекті «Стусове коло», де Семисал теж був задіяний. У березні на сцені Київського Молодого театру Роман поставив, можливо, кращий спектакль до ювілею Кобзаря - «Рядовий Шевченко». Мала сцена... і така неекономна, часом надмірна пронизливість історії про пересічного Шевченко. Його Тарас був живим, закоханим, нескореним людиною. Рядовий - не означає «в ряду». Його герой був поза всяким рядом...

Коли у нас сталося те, що сталося (навесні-влітку 2014-го), Роман пішов на фронт. І актор став в один ряд з солдатами на Сході. Нещодавно приїжджав у відпустку. Якщо судити по віршах, війна не зробила його жорстокішим. Можливо, саме війна і оголила в його артистичної натурі якісь особливі поетичні струни, артерії... Пише, як дихає:

«Ми іще не охололи,Ще не віримо у тишу.
Нам усе ще мерзле поле
І м’якіше, і рідніше.
Ще війна трима за барки,
І не впоратися з нею…
Недороблені Ремарки, недолугі Хемінгвеї…».

Інформація з сайту "Дзеркала тижня"